Леонардо Араужо

Народився 5 вересня 1969 року в місті Нітерой. Вихованець футбольної школи клубу «Фламенго». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1987 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 52 матчах чемпіонату. За цей час виборов титул володаря Кубка Бразилії.

Згодом з 1990 по 1997 рік грав у складі команд клубів «Сан-Паулу», «Валенсія», «Сан-Паулу», «Касіма Антлерс» та «Парі Сен-Жермен». Протягом цих років додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Міжконтинентального кубка, ставав переможцем Рекопи Південної Америки.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Мілан», до складу якого приєднався 1997 року. Відіграв за «россонері» наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Мілана», був основним гравцем команди.

Протягом 2001—2002 років захищав кольори клубів «Сан-Паулу» та «Фламенго».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Мілан», у складі якого вже виступав раніше. Прийшов до команди 2002 року, захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 2003.

1991 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 55 матчів, забивши 7 голів.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, здобувши того року титул чемпіона світу, а також чемпіонату світу 1998 року у Франції, де разом з командою здобув «срібло».

Учасник та переможець розіграшу Кубка Конфедерацій 1997 року в Саудівській Аравії. Срібний призер розіграшу Кубка Америки 1995 року в Уругваї та воладар Кубка Америки 1997 року.

На початку 2008 року повернувся до «Мілана», в якому провів значну частину кар'єри гравця, ставши технічним директором італійського клубу. Коли у травні 2009 року багаторічний головний тренер клубу Карло Анчелотті прийняв пропозицію очолити команду лондонського «Челсі», Леонардо було запропоновано стати новим головним тренером «Мілана», незважаючи на відсутність у колишньої зірки клубу необхідної тренерської ліцензії. Очолював команду протягом сезону 2009-10, за результатами якого «Мілан», попри не досить вдалий старт, здобув бронзові нагороди чемпіонату Італії. По завершенні сезону контракт між клубом та тренером було розірвано за згодою сторін, причиною чого стали непрості взаємини між Леонардо та президентом «Мілана» Сільвіо Берлусконі.

Наприкінці того ж 2010 року Леонардо очолив команду принципових суперників своєї попередньої команди — «Інтернаціонале». З цим клубом тренер пропрацював лише півсезону, здобувши титул володаря Кубка Італії. Захистити чемпіонський титул попереднього сезону «Інтеру» під керівництвом Леонардо не вдалося, а 18 червня 2011 року тренер пішов у відставку.

Невдовзі після розірвання контракту з «Інтером» Леонардо був представлений футбольним директором французького «Парі Сен-Жермен», в якому свого часу провів трохи більше сезону як гравець. Нові власники паризького клубу розраховували за рахунок значних трансферних витрат вивести ПСЖ на вершину європейського футболу, тож новопризначений футбольний директор розпочав свою роботу з низки гучних трансферів, забезпечивши перехід до «Парі Сен-Жермен» цілої низки зірок італійської Серії A: Мохамеда Сіссоко, Жеремі Менеза, Хав'єра Пасторе, Тьяго Мотти та Сальваторе Сірігу. На довершення «італійського вектора» розвитку клубу головним тренером ПСЖ з подачі Леонардо було призначено його товариша Карло Анчелотті, з яким бразилець співпрацював у «Мілані».