Так, але…

«Так але…» — книга письменника Тараса Прохаська та художниці Олени Придувалової. Видавництва «Meridian Czernowitz», видана в 2019 році.

Так, але…
 Цей твір у Вікіцитатах

Про книгу

«Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав — у своєму ні з ким не сплутувальному стилі — серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема — про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати — по-своєму, а дивитися — зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут — тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова» — Олександр Бойченко[1]

"Читаючи книгу, я переглядала папки з роботами різних періодів, проживаючи «свою» історію. Серія «Дороги» — це миттєвості мого шляху, що виникали, мов спалахи, разом із текстами Тараса Прохаська. Ключем до серії «Трапези» стала думка: «Все, що об'єднує нас — це досвід спілкування. Тільки він має значення і залишається в пам'яті» — Олена Придувалова

«Об'єднати однією важливою ідеєю двох творців із різних сфер мистецтва — головне в цій концепції. Шляхом до успіху може бути тільки точне попадання. Збіг поглядів на життя і творчість, глибоке філософське осмислення свого єства як митця і людини — це те головне у діалозі письменника і художниці, що ми бачимо наслідком цього неймовірного союзу» — Тетяна Швед

Критика

«Невелика за обсягом книжка „Так, але…“ вмістила 34 лаконічні тексти, кожен — приблизно на три сторінки. Тобто, фактично, це формат колонки, з яким вже встигли добре запізнатися українські читачі завдяки Олександру Бойченку, Юрію Андруховичу, Андрію Любці та іншим. Але атмосферу Прохаськової збірки в цьому випадку творить не тільки слово. Книжка вмістила також зо два десятки ілюстрацій у виконанні художниці Олени Придувалової. Вони дуже яскраві і промовисті, навіть дещо по-дитячому безпосередні, що дуже доречно в контексті дитячих спогадів Тараса Прохаська, які теж знайшли своє місце в кількох нарисах» — Ірина Стахурська[2]

Нагороди

Примітки
  1. Тарас Прохасько “Так, але…” | Мiжнародна лiтературна корпорацiя MERIDIAN CZERNOWITZ (укр.). Процитовано 12 лютого 2020.
  2. «Так, але…»: про що розповідає Тарас Прохасько у своїй новій книжці. Блог Yakaboo.ua (укр.). 30 жовтня 2019. Процитовано 12 лютого 2020.
  3. BBC News Ukraine назвала три кращі українські книги 2019 року. Your Art (uk-UA). Процитовано 12 лютого 2020.
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №72/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 10 березня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.