Талова олія

Талова олія — побічний продукт виробництва целюлози.

Склад і властивості

Темного забарвлення рідина з різким запахом. Складається в основному з вищих жирних і смоляних (каніфольних) кислот, причому вміст останніх може доходити до 60 %. Жирні кислоти представлені олеїновою, лінолевою, ліноленовою, пальмітиновою і стеариновою кислотами (більшу частину фракції складає лінолева кислота). Кислотне число коливається від 150 до 158. Приблизний склад талової олії, який може коливатися в невеликих межах в залежності від умов виробництва: жирні кислоти — 40 %, смоляні кислоти — 40, неомилювані домішки — 10, інші домішки — 10. При перегонці з водяною парою під вакуумом отримують достатньо чисті фракції смоляних кислот (каніфоль) і світло-жовту маслянисту рідину дистильовану талову олію, яку використовують при виробництві господарського мила.

Одержання

Талову олію отримують в результаті розкладання сульфатного мила кислотними реагентами. Талову олію-сирець, що виділяється при цьому, піддають ректифікації, в процесі якої можуть бути виділені окремі компоненти олії — нейтральні речовини, жирні і смоляні кислоти.

Талова олія — другорядний продукт при виробництві целюлози. Вихідний продукт для одержання Т.о. — сульфатне мило, яке складається з 50—60 % натрієвих солей жирних смоляних кислот, солей оксикислот, води і мінеральних компонентів. Отримують Т.о. у результаті розкладання сульфатного мила сірчаною кислотою. Талові олії при застосуванні як реагента-збирача попередньо омилюються лугами.

Застосування

  • Талова олія флотаційний реагент-збирач. Належить до йоногенних, оксигідрильних.
  • Талова олія і талове мило є добрими замінниками олеїнової кислоти як реагента-збирача при флотації і дуже ефективними збирачами для несульфідних мінералів і оксидів (напр., при флотації шеєліту, бариту, апатиту, залізних, марганцевих, олов'яних руд).

Джерела

  • Ю. О. Ластухін Хімія природних органічних сполук: Навч.посібник. — Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «Інтелект+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2005. — 506с. ISBN 966-7597-47-4
  • Орлова О. В., Фомичева Т. Н. Технология лаков и красок: Учебник для техникумов. —М.:Химия, 1990. — 384с. ISBN 5-7245-0515-0 (сторінка: 204)
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С  Я. — 644 с.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.