Танкопій Іван Олексійович

Іван Танкопій народився 7 вересня 1902 року в селі Ямпіль (нині — Ямпільський район Вінницької області). Після закінчення чотирьох класів школи працював спочатку в батьківському господарстві, потім був наймитом. У 1919 році Танкопій пішов на службу в Робітничо-селянську Червону армію. Брав участь у боях Громадянської війни. У 1927 році Танкопій закінчив Об'єднану військову школу імені ВЦВК СРСР, в 1935 році — Вищу прикордонну школу НКВС СРСР.

Могила І.О. Танкопія на харківському кладовищі

З початку Другої світової війни на теренах СРСР — на її фронтах[1].

До лютого 1943 року полковник Іван Танкопій командував 17-ю стрілецькою бригадою військ НКВС Південно-Західного фронту. Відзначився під час Харківської операції. Починаючи з 16 лютого 1943 року ця бригада обороняла звільнений Харків від переважаючих німецьких військ. Під його керівництвом вона відображала запеклі німецькі контратаки, тримаючи оборону на річці Сіверський Донець, завдавши противнику великі втрати.

Загинув полковник Танкопій за свідченням Дроздова Є.П. - командиру батальйону бригади так (мовою оригіналу) :

"Плохая организация марша [відступу], отсутствие маяков, общего командования колонной, привели к тому, что колонная уклонилась от направления и подошла к Совхозу Фрунзе не ночью, как предполагалось, а на рассвете. Естественно, немцы встретили колонну огнем. Колонна боя, фактически, не приняла, рассредоточилась по фронту и устремилась в обход Совхоза. Прибывшая на помощь немцам самоходная артиллерия картечью расстреливала отступающих. Сверху огонь по войскам вела авиация. Под прикрытием огня катюши, танков две легковые машины, в которых находились командиры дивизий и командир нашей бригады полковник Танкопий пытались пробиться прямо через Совхоз. Однако, на мосту через ручей машины попали под минометный огонь и 4 полковника в том числе и полковник Танкопий погибли.

В августе 43 года, когда бригада вторично пришла в Харьков, я выезжал в Совхоз Фрунзе нашел братскую могилу и труп Танкопия, который потом был с почестями погребен на братском кладбище в Харькове.

В бою под совхозом батальон потерял еще 32 человека, в числе которых был и герой боев за Харьков лейтенант Давыдов."

Після остаточного визволення Харкова він був перепохований на Алеї Героїв 2-го харківського цвинтаря[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені на фронті боротьби з німецькими загарбниками», полковник Іван Танкопій посмертно удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Також нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня і медаллю. Навічно зарахований до списків особового складу військової частини[1].

В честь Танкопія названа вулиця в Харкові[1].

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
• Их имена никогда не забудутся. Книга 2. — Ставрополь, 1969.
• Калинин В. В., Макаренко Д. Г. Герои подвигов на Харьковщине. — Харьков, 1970.
• Овеянные славой имена. — Одесса: Маяк, 1989.
• Макоев Т. Этим Звёздам светить в веках. // «На боевом посту» (журнал ВВ МВД России). — 2009. — № 4. — С.34-39.

• Танкопій Іван Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 4 січня 2020.