Танорексія

Танорексія (від англ. tan — «засмага») — психологічна залежність людини від ультрафіолетових променів.

До цієї хвороби схильні підлітки 13-16 років у країнах з невисоким рівнем сонячного випромінювання, в основному з північної частини середніх і високих широт. Ця проблема стає дуже актуальною з урахуванням широкого розповсюдження всіляких соляріїв — від стаціонарних професійних до домашніх.

Недавній сплеск танорексії був пов'язаний не тільки з поширенням салонів засмаги, але і їх прагненням залучити клієнтів за допомогою відповідної реклами. При цьому, більшість дерматологів не поділяють міфу про користь і красузасмаги[1].

Вважається, що до танорексії схильні люди, які проводять у солярії довше 10 хвилин і частіше 2 разів на тиждень[2]. У Великій Британії проблема набула такої гостроти, що Британська медична асоціація та Інститут дослідження раку домоглися введення офіційної заборони на відвідування салонів засмаги підлітками молодше 16 років[3].

За деякими відомостями, до ендорфінів «з солярію» звикаєш так само, як до тих, що ми отримуємо на сонці. І клієнти з сезонними емоційними розладами відзначали, що кілька хвилин у солярії нібито допомагали їм протистояти депресії[4]. Але це, судячи з усього, перебільшення, оскільки відомо, що ті люди, які схильні до річних депресій, відчувають себе краще саме в осінньо-зимовий період[5].

За результатами досліджень останніх років, сонячні промені призводять до вироблення в шкірі вітаміну D. Але в профілактичних цілях досить невеликих доз (підставити сонцю долоні на 10 хвилин 2-3 рази на тиждень). Крім того, отримати вітамін D можна з їжі: склянка знежиреного молока містить половину рекомендованої дози (200IU)[4].