Таємна мова

Таємна мова — штучно створена мовна підсистема, що використовується вузькими соціальними чи професійними групами як засіб замкнутого спілкування в їх межах або вияву належності до них. Таємна мова вважається різновидом соціального діалекту.

Загальний опис

Таємна мова виникає, зазвичай, на основі загальнонародної мови і відрізняються від неї лексикою, у складі якої загальновживані слова мають інші значення або спотворені переставлянням складів, додаванням до них певних звукосполучень тощо. Почасти це запозичення або вигадані неологізми. Поява таємної мови пов'язана з існуванням замкнутих корпорацій ремісників, жебраків, декласованих елементів у добу Середньовіччя.

В українській мові відомі таємні мови лірників[1], дротарів, кожухарів, шаповалів, рашевців. Гнат Хоткевич, відтворюючи особливості їхнього життя і побуту, засвідчив таке використання таємної мови старців, так званої лебійської мови: В хаті дулясно. Ботень з крисом, а мо' і з варнагою. Кунсо — як яшпурка... (У хаті тепло. Борщ з м’ясом, а може, і з куркою. Хліб — як булка...).

У сучасному суспільстві функціонування таємної мови не засвідчується, оскільки для неї втрачена соціальна база.

Див. також

Примітки
  1. Таємна мова українських лірників: жаргон чи арго?[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.