Тарабарська мова

«Тарабарська мова» — навмисне спотворення мови додаванням до кожного складу певного звукосполучення або однотипною зміною кінцевих складів або їх переставлянням у суміжних словах. Це робить мову незрозумілою для тих, хто не знає способу застосованого «словотворення». В Україні XVIII — початку XIX століття тарабарською мовою користувалися бурсаки.

Приклади:

Лафая лафацьолафаго лафане лафазнав (Я цього не знав)

Кахо качу кабо карщу (Хочу борщу)

Мамеле, печереле! — Остобуреле та до шатареле (Мамо, пече! — Остобурч та до шатра. — з нар. анекдоту).

«Доміне Павлуся! Не могентус украдентус сієус вишневентус для вечерентус?» (Не можем украсти сієї вишнівки для вечері? — Г. Квітка-Основ’яненко)

«Борщів як три не поденькуєш, на моторошні засердчить» (І.Котляревський).

Кущо кути кука кужеш (Що ти кажеш)

«Тарабарська мова» уживається як різновид арґо чи засіб розваги серед дітей, інколи в молодіжному середовищі.