Телелим Василь Максимович
Василь Максимович Телелим (19 квітня 1950) — український військовик та науковець. Заслужений діяч науки і техніки України. Доктор військових наук. Професор. Генерал-лейтенант. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Колишній начальник Національний університет оборони України імені Івана Черняховського.
| Василь Максимович Телелим | |
|---|---|
 | |
| Народження |
19 квітня 1950 (71 рік) Зеленянка Вінницька область |
| Країна | Україна |
| Приналежність |
 Україна |
| Рід військ |
 ЗС України |
| Звання |
_%D0%B3%D0%BE%D1%80.svg.png.webp){kind=small} Генерал-лейтенант |
| Нагороди |
  |
Біографія
Народився 19 квітня 1950 року у селі Зеленянка Крижопільського району на Вінниччині. У 1970 році закінчив Одеське артилерійське училище. Військова артилерійська академія ім. Калініна; ад'юнктура там же (1983-86); Військова академія Ґенерального штабу ЗС СРСР (1993).
З 1970 року командир взводу Групи радянських військ у Німеччині. У 1971–1974 рр. — проходив службу на посаді командира реактивної артилерійської батареї. У 1974–1975 рр. — начальник штабу — заступник командира окремого реактивного дивізіону. У 1975–1978 рр. — проходив навчання у Військовій артилерійській академії імені Калініна, по закінченні якої здобув військову освіту оперативно-тактичного рівня. У 1978–1980 рр. — командир окремого реактивного артилерійського дивізіону Середньоазіатського військового округу. У 1980–1982 рр. — начальник штабу — заступник командира артилерійської бригади. У 1982–1983 рр. — командир реактивної артилерійської бригади. У 1983–1986 рр. — навчався в ад'юнктурі Військової артилерійської академії імені Калініна. У 1986–1991 рр. — проходив військову службу на посадах викладача та старшого викладача кафедри Військової артилерійської академії імені Калініна. У 1991–1993 рр. —проходив навчання у Військовій академії Генерального Штабу Збройних Сил СРСР, по закінченні якої здобув військову освіту оперативно-стратегічного рівня. У 1993–1997 рр. — начальник кафедри академії Збройних Сил України. У 1997–2001 рр. — начальник Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України. У 2001–2005 рр. — обіймав посаду заступника начальника Національної академії оборони України з наукової роботи. 22 березня 2005 року звільнений з військової служби в запас. З 2005 по 2010 роки обіймав посаду професора кафедри стратегії національної безпеки та оборони Національної академії оборони України, Національного університету оборони України. З вересня 2010 року т.в.о. начальника, а з січня 2011 року в.о. начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
Наукові праці
Має близько 300 наукових і науково-методичних праць та публікацій у галузі застосування ракетних військ та артилерії Збройних Сил.[1]