Телефонний розіграш

• «Важкий» (англ. hard) — це звичайна телефонна розмова, метою якої є доведення жертви до стану гніву або істерики. Для цього жанру характерна велика кількість нецензурних лайок. Як правило, жертва на початку розробки, зрозумівши, що дзвінок — не помилка і не випадковість, загрожує хуліганам покаранням через правоохоронні органи або позазаконною розправою.
• «Легкий» (англ. light) — метою цього розіграшу є бажання посміятися разом з жертвою, пожартувати або поговорити по душах. Хуліган зазвичай грає більш активну роль, ніж у «Важкому» жанрі.
• «Радіорозіграш» — різновид важкого розіграшу. Являє собою дзвінок до радіостанції і розіграш ведучих у прямому ефірі (часто присутня нецензурна лексика)[6]. Однією з жертв цього розіграшу є російська радіостанція «Ехо Москви»[6].
• «Технорозіграш» складається з прокручування аудіозаписів висловів відомих жертв іншим жертвам[7]. Грамотно і професійно виконаний технорозіграш створює автентичне враження того, хто телефонує до живої людини. Відомі випадки прокручування записів тим самим жертвам, чиї вислови і були записані («дзеркальний технорозіграш»). При успішному виконанні жертва не розуміє, що лається зі своїм власним записом.
• Іншим різновидом є «конференція», тобто, з'єднання двох або більше жертв у дзвінок-конференцію[8]. У конференції поступальний рух часто досягається попереднім телефонуванням до однієї з жертв, що дозволяє відразу ж після з'єднання викликати напруження емоцій. Без підігріву «конференція» незмінно згасає після ритуального розбирання «це не я Вам телефоную, це Ви мені телефонуєте».
• «Мікс» теж можна назвати мистецтвом, пов'язаним з телефонним розіграшем. Це накладення вирізаних висловів на яку-небудь музику — або чужу, або написану самим хуліганом[2][3][8][9].
• «Пранк» — розіграш. Термін «пранк» набув великої популярності і починаючи приблизно з 2010 року використовується як самостійний термін. До нього можна віднести «таємні» розіграші, коли людина не бачить, що її рузігрують; «пікап — пранк», коли хлопцю або дівчині потрібно зібрати якомога більше телефонів протилежної статті; «хорор-пранк» — пранк, де використовується стилізація з фільму жахів.

Всупереч поширеній думці, найбільш відомими жертвами стають не ті особи, які відрізняються рясним використанням лайки. Популярна жертва розіграшів завжди повністю позбавлена почуття гумору і відрізняється завищеною оцінкою власної важливості і правоти, а також помпезною, театральною моральною позою, що робить її подібною до класичних комічних персонажів, у яких неадекватна самооцінка викликає комічний ефект. Як правило, жертви, що приймають дзвінки з гумором, ніколи не стають об'єктами тривалих телефонних атак.

Відмінна риса україномовного телефонного розіграшу — це центральна роль «жертви»[10], тобто суб'єкта, в той час як в англомовних розіграшах провідна роль відводиться самому хулігану[8]. У російській практиці з тими самими жертвами часто працюють десятки різних хуліганів, атакуючи їх довго, розкриваючи тему і вносячи елемент сюжетно-контекстного розвитку[4]. Якщо в американських розіграшах намагаються довести жертву до стану замішання, нерозуміння, то в українських розіграшах намагаються довести жертву до сказу. Однак також існує жанр, як згадувалося вище, «легкий», але він малопопулярний в Україні в порівнянні з «важким».

• Барт Сімпсон — герой мультсеріалу Сімпсони — періодично займається розіграшами. Його найчастіша жертва — Мо, якому він дзвонить в його таверну і питає до слухавки людей з вигаданими кумедними іменами, наприклад: Ал Коголік, Мо Шонка, Гомер сексуала тощо[11].
• У популярному серіалі Бівіс і Батхед є серія про телефонні розіграші.
• Широку популярність здобула байка про жарт астронавта Оуена Герріотта над диспетчером ЦУПа. Герріотт записав на диктофон кілька фраз своєї дружини. Диспетчер був шокований, коли на запит зв'язку отримав відповідь жіночим голосом (серед членів екіпажу жінок не було), що говорить дружина Оуена, яка «вирішила принести хлопцям поїсти чогось свіженького, домашнього».

• Євгеній Вольнов