Істерика

Істерика — це емоційний сплеск, як правило, у людей в емоційному стресі. Зазвичай характеризується упертістю, плачем, криками, насильством, нехтуванням[1], гнівною лайкою, опором на спроби заспокоєння, а в деяких випадках і ударами та іншим фізичним насиллям. Фізичний контроль може бути втрачений; людина не завжди може лишатися в спокої; і навіть якщо «мета» людини досягнута, вона може не заспокоїтися[2][3][4][5][6][7]. Істерика може бути виражена тирадою — затяжною гнівною промовою[2][3][8].

«Крістіна Россетті в істериці», картина її брата Данте Габрієля Россетті

У ранньому дитинстві

Істерика є однією з найпоширеніших форм проблемної поведінки у малих дітей, проте її частота та інтенсивність зменшуються з плином дорослішання дитини[9]. Для малюка істерики можна вважати нормальним явищем і навіть показником розвитку сили характеру[10][11][12].

Дитина в істериці

Хоча іноді істерики розглядають як провісник майбутньої антисоціальної поведінки[13], вони зазвичай є ознакою надмірного розчарування, характерного для певного віку людини[14], і з часом істерики зменшуються, якщо на них реагувати спокійно та послідовно[15][16][17]. Коли дитина не може стримувати себе від істерики, іноді найкращою стратегією для батьків може бути утримання, а не виконання дитячих забаганок[18].

Американська психоаналітикиня Сельма Фрайберг застерігала від «занадто сильного тиску або насильницьких методів контролю ззовні» у вихованні дітей: «Якщо ми перетворимо кожне переодягання штанів, пошук скарбів, дрімоту, стрибки по калюжах та розкидання сміття на державну кризу — то так ми будемо легко викликати істерики та всі феєрверки дитячого бунту»[19].

Розлади інтелекту та розвитку

Деякі люди з порушеннями розвитку, такими як аутизм, синдром Аспергера[20][21], СПАУ та інтелектуальна недостатність[22], можуть бути вразливішими до істерик, аніж інші, хоча будь-хто, хто має пошкодження мозку (тимчасове чи постійне), може страждати від істерик[23]. Будь-яка людина час від часу може бути схильною до істерик, незалежно від статі чи віку[24][25]. Однак розпач через сенсорне перевантаження (яке можуть відчувати навіть нейротипові діти) — це не те саме, що істерика[26].

Відхилення

Фрейд вважав, що розвиток істерик у його пацієнта Людини-вовка був пов'язаний зі спокушаннями його сестрою: він ставав «невдоволеним, дратівливим і буйним, ображався за будь-якої нагоди, а потім впав у лютість і кричав, як дикун»[27]. Фрейд пов'язував істерики з несвідомою потребою в покаранні, керованою почуттям провини[28]. На його думку, цим можна було узагальнити багато інших випадків дитячих істерик[29].

Гайнц Когут, австрійсько-американський психоаналітик, стверджував, що істерики є нарцисичною люттю[30], викликаною зривом грандіозного ексгібіціоністського ядра немовляти. Удар по завищеному самоуявленню та відчуттю всемогутності викликають в дитини лють, коли її бажанням відмовляють, якби це не було виправдано[31].

Ревнощі, викликані народженням брата або сестри, та як наслідок агресія теж можуть спровокувати агресивні істерики, оскільки зусилля контролювати почуття перевантажують систему саморегуляції дитини[32][33].

У подальшому житті

Письменник Вільям Текерей стверджував, що в подальшому житті «ви можете розповісти про істерику, наскільки ви зможете її побачити, за засмученим і незадоволеним виразом її обличчя — „істеричним“, якщо це можна так назвати»[34].

Готовність знаменитості влаштовувати істерики щоразу, коли є найменший привід[35], є різновидом набутого ситуативного нарцисизму[36], або істеричної поведінки.

Якщо істерики виявляють у літніх людей, вони часто можуть бути ознаками незрілості або розумової недостатності; і часто розлади аутизму або СПАУ — це неправильно позначені істерики. Істерики також можуть виникати у нейротипових людей, які перебувають у сильному стресі[37].

Див. також

Примітки

  1. GOMBERT, A. J. (1825). The French Drama ... with Notes Critical and Explanatory, by A. G. Volume 2 of The French Drama ... with Notes Critical and Explanatory, by A. G. The French Drama... (The British Library) 2: 47.
  2. Penelope Leach. What is a tantrum?. BabyCentre. Процитовано 20 березня 2011.
  3. Temper Tantrums. KidsHealth. Процитовано 20 березня 2011.
  4. Karisa Ding (26 липня 2017). Tantrums. BabyCenter. Процитовано 20 березня 2011.
  5. Jan Hunt. When a Child Has a Tantrum. The Natural Child Project. Процитовано 20 березня 2011.
  6. Mullen, J.K. (1983). Understanding and managing the temper tantrum. Child Care Quarterly 12 (1): 59–70. doi:10.1007/BF01258080.
  7. Geelerd, E.R. (1945). Observations on temper tantrums in children. American Journal of Orthopsychiatry 15 (2): 238–246. doi:10.1111/j.1939-0025.1945.tb04937.x.
  8. Daniels, Elizabeth; Mandleco, Barbara; Luthy, Karlen E. (2012). Assessment, management, and prevention of childhood temper tantrums. Journal of the American Academy of Nurse Practitioners 24 (10): 569–573. PMID 23006014. doi:10.1111/j.1745-7599.2012.00755.x.
  9. Banham Bridges, Katharine M. (1932). Emotional Development in Early Infancy. Child Development 3 (4): 324–341. JSTOR 1125359. doi:10.1111/j.1467-8624.1932.tb05842.x.
  10. Robin Skynner; John Cleese (1993). Families and how to survive them. с. 177.
  11. Isaacs, S. (1940). Temper tantrums in early childhood in their relation to internal objects.. The International Journal of Psychoanalysis 21: 280–293.
  12. Solter, A. (1992). Understanding Tears and Tantrums. Young Children 47 (4): 64–68. JSTOR 42725308.
  13. Potegal, Michael; Davidson, Richard J. (June 2003). Temper Tantrums in Young Children. Journal of Developmental & Behavioral Pediatrics 24 (3): 140–147. PMID 12806225. doi:10.1097/00004703-200306000-00002.
  14. Green, J.A.; Whitney, P.G.; Potegal, M. (2011). Screaming, yelling, whining, and crying: Categorical and intensity differences in vocal expressions of anger and sadness in children's tantrums.. Emotion 11 (5): 1124–1133. PMC 3192404. PMID 21707157. doi:10.1037/a0024173.
  15. Roy Benaroch (2008). Solving Health and Behavioral Problems from Birth Through Preschool. с. 157.
  16. Kopp, C.B. (1989). Regulation of distress and negative emotions: A developmental view.. Developmental Psychology 25 (3): 343–354. doi:10.1037/0012-1649.25.3.343.
  17. Levine, Linda (1995). Young Children's Understanding of the Causes of Anger and Sadness. Child Development 66 (3): 967–709. JSTOR 1131944. doi:10.2307/1131944.
  18. Patrick Casement (1990). Further Learning from the Patient. с. 113–4.
  19. Selma H. Fraiberg (1987). The Magic Years. с. 65.
  20. Margolies, P.J. (1977). Behavioral approaches to the treatment of early infantile autism: A review.. Psychological Bulletin 84 (2): 249–264. PMID 840962. doi:10.1037/0033-2909.84.2.249.
  21. Lord, C. (1993). Early Social Development in Autism. У Edsopler, E. Preschool Issues in Autism. New York: Plenum Press. с. 61–94.
  22. Luiselli, J.; Murbach, L. (2002). Providing Instruction from Novel Staff as an Antecedent Intervention for Child Tantrum Behavior in a Public School Classroom. Education and Treatment of Children 25 (3): 356–365. JSTOR 42899711.
  23. Lancioni, G. E.; Smeets, P. M.; Ceccarani, P. S.; Capodaglio, L.; Campanari, G. (1984). Effects of gross motor activities on the severe self-injurious tantrums of multihandicapped individuals.. Applied Research in Mental Retardation 5 (4): 471–482. PMID 6240965. doi:10.1016/S0270-3092(84)80039-9.
  24. Sandra Ketcham. Temper Tantrums and Autism. LoveToKnow. Процитовано 25 березня 2018.
  25. Osterman, Karin; Bjorkqvist, Kaj (1 квітня 2010). A Cross-Sectional Study of Onset, Cessation, Frequency, and Duration of Children's Temper Tantrums in a Nonclinical Sample. Psychological Reports 106 (2): 448–454. PMID 20524545. doi:10.2466/pr0.106.2.448-454.
  26. Bennie, Maureen (2 лютого 2016). Tantrum vs Autistic Meltdown: What Is The Difference?. Autism Awareness. Autism Awareness Centre Inc. Процитовано 9 червня 2017.
  27. Sigmund Freud. Case Histories II (PFL 9). с. 242.
  28. Sigmund Freud. Case Histories II (PFL 9). с. 257.
  29. Sigmund Freud. Case Histories II (PFL 9). с. 242 & 257–8.
  30. H. Goldenberg; I. Goldenberg (2007). Family Therapy. с. 172.
  31. Edmund Bergler in J. Halliday/P. Fuller eds., The Psychology of Gambling (London 1974) p. 182
  32. Selma H. Fraiberg (1987). The Magic Years. с. 152.
  33. Dennis, Tracy A. (2006). Emotional self-regulation in preschoolers: The interplay approach reactivity, and control capacities. Developmental Psychology 42 (1): 84–97. PMID 16420120. doi:10.1037/0012-1649.42.1.84.
  34. William Makepeace Thackeray (1848). The Irish Sketch Book. с. 138.
  35. Cooper Lawrence, The Cult of Celebrity (2009) p. 72
  36. Simon Crompton, All about Me (London 2007) p. 176
  37. North Jersey. North Jersey. Процитовано 25 березня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.