Темсах

Перші розвідувальні свердловини Temsah-1 та Temsah-2 пробурила у 1977 та 1981 роках компанія Mobil. Вони мали за мету досягти відкладень крейдового періоду, проте цьому завадили технічні проблеми при бурінні. В той же час, у більш високо залягаючих горизонтах міоцену виявили значні прошарки пісковиків, при цьому Temsah-2 показала на тестуванні наявність вуглеводнів.

У 1992—1996 роках компанія AGIP (невдовзі придбана італійським нафтогазовим гігантом Eni) в партнерстві з Amoco здійснила буріння на Темсах восьми свердловин. На цей раз метою стало дослідження розташованих на глибині до 4 км відкладень міоцену, де в горизонтах серавалію (формація Сіді-Салім з товщиною пісковиків від 50 до 150 метрів) та тортонського ярусу (формація Вакар з товщиною до 60 метрів) виявили значні поклади природного газу в пісковиках турбідітового походження.[1]

Початок розробки Темсах припав на 1999 рік. Родовище, розташоване в районі з глибиною моря 78 метрів, підключили до дистанційно керованої платформи, встановленої плавучим краном великої вантажопідйомності Pearl Marine. Від неї продукція надходить до газопереробного заводу Ель-Гаміль, з якого може спрямовуватись на завод із виробництва зрідженого природного газу SEGAS.

Запаси газу родовища Темсах оцінювались у 84 млрд м³.[2]

Планується, що виявлене у середині 2010-х років гігантське родовище Зохр буде підключене до потужностей Темсаху, що дасть змогу швидко ввести його в експлуатацію.[3]