Теодор Гуменюк

Теодор Гуменюк (Гуменюк Теодор Микитович, англ. Teodor Humeniuk, псевдонім — Федь Микитенко; 27 листопада 1891, село Поточище, повіт Городенка, Галичина, Австро-Угорщина (нині Івано-Франківська область, Україна) — 4 березня 1978, Торонто, Канада) — адвокат, громадський діяч, український меценат, голова торонтського відділу КУК — Конґрес українців Канади, співзасновник «Видавничої фундації ім. Івана та Теодора Гуменюків», автор статей та поезій, багатолітній голова Української Катедральної Православної Громади св. Володимира в Торонто, почесний голова Українського народного дому в Торонто.

Теодор Гуменюк
Народився 27 листопада 1891(1891-11-27)
Поточище
Помер 4 березня 1978(1978-03-04) (86 років)
Торонто
Теодор Гуменюк

Життєпис
м. Торонто, 1450 St Clair Avenue West Toronto, Toronto Municipality, Ontario, M6E 1C6 Canada (м. Торонто, цвинтар Проспект)

Теодор (Федір) Микитович Гуменюк народився в сім'ї селянина Микити Гуменюка та Анни Кузик в селі Поточиське (Potoczyske, Potoczyska, сучасне Поточище). Закінчив народну школу. Старші брати по батькові Яків та Юрій з 1900 по 1914 роки тричі їздили до Канади на заробітки, з ними в 1906 р. туди ж переїхав Іван, брат Теодора[1].

1908 року Теодор, у віці 17 років, приїхав до Канади, оселився у брата Івана в Форт-Вільямі (сучасний Тандер-Бей)[2].

Працював на ливарні, керував крамницею споживчих товарів, заснованою братом Іваном. Навчався на вечірніх курсах, 1914 закінчив публічну школу, студіював у Веслі-Коледжі у Вінніпезі, далі — на правничих студіях Оскуд-Гал в Торонто, які закінчив 1923 року.

Один з перших адвокатів українського походження на сході Канади. Протягом 42 років вів адвокатську практику (до 1965 року), іменований Королівським радником (1953). Очолював торонтський відділ КУК — Конґрес українців Канади.

11 років керував Українською катедральною православною громадою св. Володимира в Торонто. Два роки керував був керівником Союзу українських самостійників (СУС). Був почесним голова Українського народного дому в Торонто. Член-співзасновник «Взаємної помочі», Товариства Сприяння УНР. Член Правничої Асоціації юристів провінції Онтаріо.

Один з засновників Фундації Союзу українців самостійників[3], 1969 року передав фундації пожертву на суму 50 тис. доларів[4].

1974 р. з братом Іваном заснував «Видавничу фундацію ім. Івана та Теодора Гуменюків», з закладовим капіталом в 20 000 доларів. Першим виданням стала «Історія України» Дорошенка англійською мовою.[5].

Праці

Автор віршованих і коротких прозових творів, що друкувались в українських часописах в Канаді, зокрема, в газеті «Український голос»:

  • Віршована сатира «Про що в Кремлі призабули»(Торонто, 1946).
  • «Конгресові присвята» (1967)
  • «Пам'яті поета Євгена Маланюка» (1968)
  • «Один день в рік посту — для нас духом росту» (1969)

Нагороди

Примітки
  1. [https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2302/file.pdf Історія «Українського Голосу» в біографіях його основоположників і будівничих. ст.30.
  2. Городенщина. Історично-мемуарний збірник. Зредагував Михайло Г. Марунчак. НЬЮ-ЙОРК — ТОРОНТО — ВІННІПЕГ. 1978 ст.820 — 822, 826.
  3. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=24695 Енциклопедія сучасної України.
  4. Городенщина. Історично-мемуарний збірник. Зредагував Михайло Г. Марунчак. НЬЮ-ЙОРК — ТОРОНТО — ВІННІПЕГ. 1978 ст.826.
  5. [https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2302/file.pdf Історія «Українського Голосу» в біографіях його основоположників і будівничих. Ст.31.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.