Тео Лефевр

Здобув юридичну освіту й кандидатський ступінь, працював адвокатом у Генті.

У 1946—1971 роках — депутат Палати представників парламенту Бельгії від Християнської народної партії (ХНП).

У 1950—1961 роках — голова ХНП.

У 1960—1965 роках — голова об'єднання політичних партій «Всесвітній християнсько-демократичний союз», попередника Європейської народної партії.

У 1961—1965 роках — прем'єр-міністр Бельгії. Його уряд провів реформи вищої освіти, податкової системи, страхування, удосконалював платіжну систему. Було прийнято нові закони в галузях громадської безпеки (в тому числі й про «Підтримання порядку», що обмежували право трудящих на страйк) і статусу парламентських фракцій, а також було досягнуто мовного компромісу для Брюссельського столичного регіону. Хоча закони 1962 і 1963 років установили точну лінгвістичну межу, але протистояння збереглось, а регіональна відокремленість тільки посилилась. І фламандці, і валлони виступали проти дискримінації під час прийому на роботу, а в університетах Брюсселя й Левена спалахнули заворушення, що врешті-решт, призвело до розділення університетів за мовним принципом.

У 1968—1971 роках — міністр без портфеля, відповідав за розвиток науки та наукових програм.

Після обрання 1971 року до Сенату був державним секретарем з наукового розвитку й наукових програм.

• Біографія Тео Лефевра^{[недоступне посилання з липня 2019]}