Теремок (Старе Село)
«Теремок» (будинок Кондратьєвих) — пам'ятка цивільної архітектури XVIII ст., найстаріший садибний будинок Слобожанщини. Розташований у селі Старе Село Сумського району. Кам'яниця збудована у першій третині XVIII ст. і входила до складу садиби сумських полковників Кондратьєвих. У 1753 р. перебудована полковником Степаном Івановичем Кондратьєвим; поруч була збудована Миколаївська церква. Пам'ятка обстежена Г. Лукомським і С. Таранушенком у 1914 р. та досліджена й обміряна М. Цапенком у 1950-х рр.
| Теремок (будинок Кондратьєвих) | |
|---|---|
 | |
|
50°49′35″ пн. ш. 34°49′02″ сх. д. | |
| Тип | житло і садиба |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Старе Село |
| Тип будівлі | житло |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Будівництво | 18 століття |
| Стан | занедбаний |
| Ідентифікатори й посилання | |
  Теремок (Старе Село) (Україна) | |
 | |
Споруда належить до однокамерного типу будов. Дослідження М. Цапенком пам'ятки в натурі показали, що будинок був спочатку одноповерховим, з підвалом і коробовими склепіннями. У сер. XVIII ст. була прибудована ще одна камера, також з підвалом, але з плоским перекриттям. У третій прийом над усією будівлею був надбудований другий поверх. Всі ці прибудови легко розрізнити. Наприклад, рустована обробка кутів першого поверху опинилася усередині прибудованої камери. Пілястри першого і другого поверхів різнохарактерні і не збігаються.
Із західного боку будівля має вхід і два віконця першого поверху між рустованими пілястрами. На другому поверсі одне вікно закладене. Всі наличники та карнизи з дрібними сухариками характерні для стилю бароко сер. XVIII ст. Із південного боку розташовувався рундук (угорі надбудований), характерний для російських палат XVII ст. На нижньому поверсі двері з залізними стулками. У вікнах збереглися залізні ґрати. Вгорі було шість вікон, з яких одне розтесано на двері й одне — закладене. Імовірно, нижній поверх служив складом, а верхній був житловим. Загальні пропорції гармонійні.
У першій половині ХІХ ст. садиба з будинком перейшла у власність Зборомирських, а з 1860-х у власність В. І. Лихачова. Будинок використовувався як комора для зберігання зерна, було додано дерев'яні галереї до другого поверху та здійснено добудови до нижнього поверху. До 80-х років XX ст. будинок був житловим, після чого його було законсервовано. Нині знаходиться в занедбаному стані. Планується реставрація пам'ятки з відновленням комплексу Миколаївської церкви.
Галерея
Загальний вигляд у 1914 р.
Південний фасад у 1914 р.
Західний фасад у 1914 р.
План-схема кам’яниці
Джерела
- Лукомскій Г. К. Старинныя усадьбы Харьковской губерніи. — Пг., 1917 — C. 94
- Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. — Х.: Сага, 2007 — C. 88-89, 292—293
- Цапенко М. П. Українська цивільна архітектура XVII—XVIII століть. // Вісник АБІА УРСР — 1960, № 2 — С. 29, 31
- Цапенко М. П. Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII веков. — М.: Стройиздат, 1967 — С. 93, 99
- Лаврик Д. В. До історії села Червоне. // Суспільно-політичні процеси на українських землях: історія, проблеми, перспективи: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, 20 травня 2011 р. — Суми: СумДУ, 2011 — Ч. 2. — С. 182—183 (текст)
- Вечерський В. В. Спадщина містобудування України: теорія і практика історико-містобудівних пам'яткоохоронних досліджень населених місць. — К., 2003 — С. 248
- Сурков В. Старосельские достопримечательности. // Данкор — 2009, 5 августа. — № 31 — С. 8-9 (текст)
- Тиц А. А. Русское каменное жилое зодчество XVII века. — М.: Наука, 1966 — С. 90
- Україна у фотографіях першої третини XX ст. — Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2013 — С. 475
- Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського — Ф. 278, спр. № 570 — фото 610