Терещенко Артем Якович

Народився в родині нащадків українських козаків зі Слобідської України. Свою комерційну діяльність почав у Глухові з дрібної торгівлі, працюючи крамарчуком (прикажчиком) у крамниці глухівського купця. Завдяки значним здібностям, старанності та обачності він незабаром відкрив свою справу. Спочатку торгував з ручного візка, а пізніше відкрив невелику крамницю.

Його справа розвивалася так успішно, що в народі ще змолоду до нього приклеїлося прізвисько «Карбованець», а вже купцем був знаним, як надійний постачальник та людина слова.

Постійно примножувати обіг товару допомагала запроваджена старшим сином Ніколою система товарних кредитів з виробниками, але саме під час Кримської війни Артемій Якович на постачаннях для армії лісу і хліба заробив значний капітал, який пізніше вклав у видобуток кам'яної солі та у цукрову промисловість.

Індустріалізація аграрної галузі та відміна кріпацтва дозволяє Терещенку розширити виробництво. На власні засоби Артемій Якович після 1861 року починає скуповувати або брати в оренду в поміщиків, що не змогли пристосуватися до нових умов, невеликі заводики і модернізувати застарілі занедбані виробництва, землі для вирощування цукрового буряка і будівництва нових цукрових заводів і млинів.

Артем Якович також займався добродійною діяльністю. На кошти родини в Глухові було збудоване ремісниче училище, жіночу і чоловічу гімназії, вчительський інститут, банк, безкоштовну лікарню святої Ефросинії, притулок для сиріт, відновлено Трьох-Анастасівську церкву. Займався громадською діяльністю: був бургомістром Глухівського міського магістрату у 1842—1845 роках, з 1846 року — незмінний староста Трьох-Анастасіївської церкви.

Артемій Якович став купцем першої гільдії. За клопотанням сина — Ніколи Артемійовича Терещенка, оскільки саме він спочатку мав отримувати титул від російського царя, указом від 12 березня 1870 року, за особливі заслуги і в нагороду за добродійну діяльність, було надано Артемію Яковичу спадкове дворянство Російської імперії з усім потомством по чоловічій лінії.

У 1872 році було засновано «Товариство цукробурякових і рафінадних заводів братів Терещенків» і надалі справи вели троє його синів — Микола, Федір і Семен.

• Довідник з історії України. — Київ, 2001. — С. 848
• ukrsugar.kiev.ua(рос.)
• Терещенко М. П. Перший олігарх : Михайло Іванович Терещенко (1886-1956): надзвичайна історія життя мого діда, як її розповідала б мені моя бабуся / [пер. з фр. Т. Цимбала]. — 4-е вид. — Київ: Ніка-Центр, 2017. — 253 с. : фотоіл.