Термітник
Термітник — гніздо термітів.
Загальні відомості
Термітник за формою — конічна, витягнута або грибоподібна споруда. Його розміри збільшуються протягом всього періоду існування колонії термітів і можуть досягати до 13 м у висоту та 3 м у діаметрі, важити до 12 тонн. Будується робочими особинами з глини та рослинних решток, скріплений в'язким секретом термітів. Зовнішні стіни термітника як правило водонепроникні для запобігання затопленню тропічними зливами та можуть досягати 20—30 см завтовшки, але мають невеликі отвори для вентиляції. Внутрішній простір термітника пронизаний великою кількістю ходів, які виконують функцію водопостачання, водовідведення та вентиляції, повітря тут зволожується та охолоджується, оскільки терміти та особливо яйцекладуча самиця дуже чутлива до вологості повітря. На відстані 15—30 см від поверхні ґрунту знаходиться округла камера, яка заповнена шарами дерев'янистої м'якої речовини, подібної до паперу. Вчені називають цю камеру "гніздом", оскільки комірки папероподібної речовини заповнені мільйонами личинок. Температура гнізда на кілька градусів вища за температуру у термітнику. Температура у термітнику практично постійна та не залежить від зовнішніх коливань. По боках від гнізда знаходяться камери для зберігання яєць, нижче гнізда знаходиться кімната, де замурована "цариця", ця кімната розширюється по мірі росту яйцекладучої самиці. Ще нижче розташовані сховища, де зберігається їжа колонії — пережована деревина та трава. Верхні частини термітника можуть бути зайняті камерами для вирощування грибів, які використовуються як їжа для личинок. Під термітником в ґрунті у всі боки на багато метрів розходяться ходи, які ведуть до джерел деревини, якими харчується колонія.
Часто термітники розташовані так, щоб не перегріватись на сонці — вони мають вузьку форму та витягнуті у напрямку з півночі на південь.
У кожній такій колонії може жити до 2 млн особин, поряд з якими у термітнику можуть жити різноманітні комахи-супутники — термітофіли.
Література
- Жизнь животных / Под ред. М.С. Гилярова, Ф.Н. Правдина. — М. : Просвещение, 1984. — Т. 3. — 463 с. (рос.)