Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері

Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері Одигітрія (плачуча) християнська святиня України. До Першої світової війни зберігалася в церкві Воздвиження Чесного Хреста в Тернополі, а в часи війни була перенесена до парафіяльної церкви Різдва Христового, де по сьогоднішній день виставляється для всенародного шанування.

Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері
Репродукція Тернопільської чудотворної ікони в книзі Алойзи Фрідріха «Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce», 1904
Дата появи: 1730
Місце знаходження: Церква Різдва Христового УАПЦ (м. Тернопіль)
Походження: передав громаді церкви Воздвиження Чесного Хреста в Тернополі Василь Маркевич
Іконографічний тип: Одигітрія

Історія

Церква Різдва Христового, де зберігається Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері

У 1730 році під час Великого посту в домі тернопільського шевця Василя Маркевича заплакала ікона Пресвятої Богородиці. Зворушені чудом, Маркевичі звернулися до священика Хресто-Воздвиженської церкви, який повідомив про це Львівському єпископові та Київському митрополитові Атанасію Шептицькому. Правдивість чуда підтвердила комісія, призначена митрополитом. У спеціальному декреті вказувалося, що сльози на іконі Матері Божої не є природного походження[1]. Декретом від 15 липня 1730 року митрополит Атанасій Шептицький проголосив ікону чудотворною[2] і встановив її святкування двічі на рік: на свято Покладення Ризи Пресвятої Богородиці (15 липня) і на празник Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня)[3]. Ікону з урочистою процесією перенесли до церкви Воздвиження Чесного Хреста і тут Богородиця продовжувала плакати. Опіку над реліквією взяв цілий шевський цех[1]. Пізніші декрети: єпископа Львівського Льва Шептицького від 1777 року та Львівського єпископа-помічника Григорія Яхимовича від 1844 року підтверджували декрет митрополита Атанасія[3].

У Хресто-Воздвиженській церкві над ставом ікона зберігалася аж до Першої світової війни, в роки військової розрухи її для безпеки перенесли з тодішньої околиці до центру — в парафіяльну церкву Різдва Христового. Після війни священик цієї церкви отець Володимир Громницький, повернувшись із російського полону, в знак подяки, прикрасив ікону Богородиці срібною ризою. Тернополяни вважають, що в роки Другої світової війни саме Тернопільська чудотворна ікона врятувала від руйнувань старовинну церкву Різдва Христового, в котрій зберігалася, адже у квітні 1944 року після тривалих боїв за Тернопіль усі навколишні будівлі вулиці перетворилися в суцільні руїни[2].

У серпні 2007 року невідомі злочинці пограбували вночі Тернопільську церкву Різдва Христового УАПЦ та викрали золоту і срібну ризи чудотворної ікони Божої Матері Тернопільської[4][5].

Опис

Поясний образ Богородиці з малим Ісусом на руках. Ікона від 1920-х років — у срібному окладі (ризах), постаті — короновані[6].

Чуда

За посередництвом ікони діються чудесні зцілення, чому підтвердження — численні дари вдячності: вилиті зі срібла символи оздоровлення душі й тіла (мініатюрні серця, руки, ноги тощо)[6].

Пісня

Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері у церкві Різдва Христового

Про Тернопільську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці існує давня пісня староукраїнською мовою, опублікована у Почаївському «Богогласнику» в 1790 році під назвою «Піснь Пресвятій Діві Богородиці Чудотворной в Граді Тернополі»[7].

Примітки

  1. Тернопільська ікона зцілює та охороняє від біди | Наш день. nday.te.ua (укр.). Процитовано 10 березня 2017.
  2. Тернопільська Ікона Божої Матері. Київська православна богословська академія (uk-ua). Процитовано 10 березня 2017.
  3. Alojzy Fridrich. Historye cudownych obrazów Najświętszej Maryi Panny w Polsce. — S. 302.
  4. Тернопільська єпархія УАПЦ: Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері. Тернопільська Єпархія УАПЦ (укр.). 31 травня 2015. Процитовано 10 березня 2017.
  5. Korrespondent.net. У Тернополі пограбували церкву (рос.). Процитовано 10 березня 2017.
  6. Дем'янова І. Божої Матері Тернопільської чудотворна (плачуча) ікона // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А  Й. — С. 156. ISBN 966-528-197-6.
  7. Богогласник: Пісни благоговіиныя ... , 1790. — С. 326 — 328.. www.irbis-nbuv.gov.ua (англ.). Процитовано 10 березня 2017.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.