Лев (Шептицький)

Лев III Шепти́цький (у світі Лев Людовік Шептицький;[1] 23 серпня 1717, с. Шептичі, нині Самбірському районі Львівської області 13 травня 1779, м. Радомишль) — український церковний діяч, греко-католицький митрополит Київський, Галицький та всієї Русі.

Лев III Шептицький
Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
1778  1779
Обрання: 1778
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Пилип Феліціян Володкович
Наступник: Ясон Смогожевський
Єпископ Львівський, Галицький та Кам'янецький
1747  1778
Попередник: Онуфрій Шумлянський
Наступник: Петро Білянський
 
Народження: 23 серпня 1717(1717-08-23)
с. Шептичі, нині Самбірський район, Львівська область, Україна
Смерть: 13 травня 1779(1779-05-13) (61 рік)
м. Радомишль
Похоронений: м. Радомишль
Батько: Филип
Мати: Єлисавета
Єпископська хіротонія: 9 березня 1747
 
Нагороди:
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Герб Лева III Шептицького

Біографія

Народився 23 серпня 1717 року в с. Шептичі (нині Самбірському районі Львівської області, Україна).

Вчився у Папських Колегіях театинців у Львові й у Римі.

Вступив до ордену Василіян, під час дубненської капітули (1743) став архімандритом у Мелечі. Після смерті стрийка Атанасія Шептицького 1748 р. іменовано його єпископом Львівським, Галицьким і Кам'янецьким.

З переходом Галичини в склад Священної Римської імперії Л. Шептицький боронив селянство, що викликало неприхильність частини шляхти. Єпископ Лев створив при трьох своїх катедрах капітули; наслідком його заходів створено 1774 р. у Відні «Барбареум» для всіх греко-католиків Австрійської монархії. Л. Шептицький домагався відновлення галицької митрополії; підготував заснування Генеральної Семінарії (тепер Львівська духовна семінарія Святого Духа) у Львові.

1762 р. митрополит Київський Феліціян Володкович номінував Шептицького своїм коад'ютором з правами наступництва. Після смерті Феліціяна (Володковича), Лев управляв київською митрополією у 17781779 рр.

1 червня 1766 р. — здійснив посвячення (пишне, коштом фундатора Миколи Василя Потоцького) нової Церкви Успіння Пресвятої Діви Марії в Городенці[2].

Львівський латинський архієпископ Вацлав Сераковський конфліктував з ним, оскільки унійний владика намагався утворити Унійну митрополію з центром у Львові.[3]

Помер у Радомишлі.

Проголошення чудотворною ікони «Цариця Карпат»

1736 р. ікона Гошівської Богоматері заблищала великим сяйвом, а потім на обличчі Богородиці залишилась немовби роса, а з очей спливали сльози, що засвідчило багато людей і місцевий священик. Лев Шептицький, після проведення церковного розслідування, окремим декретом проголосив ікону Богоматері з Гошівського монастиря чудотворною. Від того часу ікона Гошівської Богоматері прославилась багатьма чудами, які було детально розслідувані та зафіксовані в спеціальній книзі, та отримала назву «Цариця Карпат»[4].

Див. також

Примітки

  1. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925. — S. 150. (пол.)
  2. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 56. (пол.)
  3. Petrus J. Domus Sapientiae Leopoliensis // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1998. — № III. — S. 227—228. (пол.)
  4. Проща — паломництво у східній католицькій традиції

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.