Лев (Шептицький)
Лев III Шепти́цький (у світі Лев Людовік Шептицький;[1] 23 серпня 1717, с. Шептичі, нині Самбірському районі Львівської області — 13 травня 1779, м. Радомишль) — український церковний діяч, греко-католицький митрополит Київський, Галицький та всієї Русі.
| Лев III Шептицький | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1778 — 1779 | |||
| Обрання: | 1778 | ||
| Церква: | Руська Унійна Церква | ||
| Попередник: | Пилип Феліціян Володкович | ||
| Наступник: | Ясон Смогожевський | ||
| |||
| 1747 — 1778 | |||
| Попередник: | Онуфрій Шумлянський | ||
| Наступник: | Петро Білянський | ||
| Народження: | 23 серпня 1717 с. Шептичі, нині Самбірський район, Львівська область, Україна | ||
| Смерть: | 13 травня 1779 (61 рік) м. Радомишль | ||
| Похоронений: | м. Радомишль | ||
| Батько: | Филип | ||
| Мати: | Єлисавета | ||
| Єпископська хіротонія: | 9 березня 1747 | ||
| Нагороди: |
| ||
Біографія
Народився 23 серпня 1717 року в с. Шептичі (нині Самбірському районі Львівської області, Україна).
Вчився у Папських Колегіях театинців у Львові й у Римі.
Вступив до ордену Василіян, під час дубненської капітули (1743) став архімандритом у Мелечі. Після смерті стрийка Атанасія Шептицького 1748 р. іменовано його єпископом Львівським, Галицьким і Кам'янецьким.
З переходом Галичини в склад Священної Римської імперії Л. Шептицький боронив селянство, що викликало неприхильність частини шляхти. Єпископ Лев створив при трьох своїх катедрах капітули; наслідком його заходів створено 1774 р. у Відні «Барбареум» для всіх греко-католиків Австрійської монархії. Л. Шептицький домагався відновлення галицької митрополії; підготував заснування Генеральної Семінарії (тепер Львівська духовна семінарія Святого Духа) у Львові.
1762 р. митрополит Київський Феліціян Володкович номінував Шептицького своїм коад'ютором з правами наступництва. Після смерті Феліціяна (Володковича), Лев управляв київською митрополією у 1778–1779 рр.
1 червня 1766 р. — здійснив посвячення (пишне, коштом фундатора Миколи Василя Потоцького) нової Церкви Успіння Пресвятої Діви Марії в Городенці[2].
Львівський латинський архієпископ Вацлав Сераковський конфліктував з ним, оскільки унійний владика намагався утворити Унійну митрополію з центром у Львові.[3]
Помер у Радомишлі.
Проголошення чудотворною ікони «Цариця Карпат»
1736 р. ікона Гошівської Богоматері заблищала великим сяйвом, а потім на обличчі Богородиці залишилась немовби роса, а з очей спливали сльози, що засвідчило багато людей і місцевий священик. Лев Шептицький, після проведення церковного розслідування, окремим декретом проголосив ікону Богоматері з Гошівського монастиря чудотворною. Від того часу ікона Гошівської Богоматері прославилась багатьма чудами, які було детально розслідувані та зафіксовані в спеціальній книзі, та отримала назву «Цариця Карпат»[4].
Див. також
Примітки
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925. — S. 150. (пол.)
- Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 56. (пол.)
- Petrus J. Domus Sapientiae Leopoliensis // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1998. — № III. — S. 227—228. (пол.)
- Проща — паломництво у східній католицькій традиції
Література
- Войтович Л. Шептицькі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 633—634. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.