Технічне діагностування
Техні́чне діагностува́ння (контроль технічного стану) — визначення технічного стану об'єкта з означеною (заданою) точністю[1].
Терміни та визначення[1]
Об'єкт технічного діагностування (контролю технічного стану) — виріб і (або) його складові частини, що підлягають (піддаються) діагностуванню (контролю).
Засіб технічного діагностування (контролю технічного стану) — апаратура та програми, за допомогою яких здійснюється діагностування (контроль).
Система технічного діагностування (контролю технічного стану) — сукупність засобів, об'єкта та виконавців, необхідна для проведення діагностування (контролю) за правилами, встановленими технічною документацією.
Завдання технічного діагностування
- визначення (розпізнання, оцінка) технічного стану, у якому перебуває об'єкт на момент діагностування[2];
- оцінка відповідності чи невідповідності технічного стану об'єкта діагностування та у разі невідповідності — визначення причини невідповідності: несправності, дефекту, граничного ступеню зношеності, відхилення від регулювань тощо;
- виявлення ушкоджень чи дефектів на початковій стадії їх розвитку, виявлення конкретних дефектних вузлів чи деталей, визначення і усунення причин, що викликали дефект;
- оцінка допустимості та доцільності подальшої експлуатації обладнання з урахуванням прогнозування його технічного стану при виявленні дефекту, оптимізація режимів експлуатації, що дозволяє безпечно експлуатувати агрегат з виявленими дефектами до моменту його виводу у плановий ремонт;
- організація обслуговування та ремонту обладнання за технічним станом (замість регламентного обслуговування і ремонту), забезпечення підготовки та виконання якісних ремонтів.
Організація технічного діагностування
Для здійснення технічного діагностування виробу необхідно:
- встановити показники і характеристики діагностування;
- забезпечити пристосованість виробу до технічного діагностування;
- розробити діагностичне забезпечення виробу.
Забезпечення пристосованості виробу до технічного діагностування повинно проводитися відповідно до вимог ГОСТ 26656-85[3]. Показники та характеристики діагностування, вимоги щодо пристосованості виробу до діагностування та діагностичного забезпечення вироби повинні включатися до технічного завдання (ТЗ) стандартів на конкретні види продукції та документацію, що розробляється в процесі проведення дослідно-конструкторських робіт.
Види технічного діагностування[1]
Види технічного діагностування за організацією в часі:
- Періодичне технічне діагностування — діагностування (контроль), за якого надходження інформації про технічний стан об'єкта відбувається через встановлені інтервали часу.
- Безперервне технічне діагностування — діагностування (контроль), за якого надходження інформації про технічний стан об'єкта відбувається безперервно.
- Оперативне технічне діагностування — діагностування, за якого надходження інформації про технічний стан об'єкта відбувається із завідома заданою стратегією в процесі функціювання об'єкта.
Види технічного діагностування за методом впливу на об'єкт:
- Тестове технічне діагностування — діагностування, під час якого на об'єкт подаються тестові впливи.
- Робоче технічне діагностування — діагностування, під час якого на об'єкт подаються робочі впливи.
Примітки
- ДСТУ 2389-94 Технічне діагностування та контроль технічного стану.
- Наприклад, «справний»/«несправний»; «роботоздатний»/«нероботоздатний»; «відповідає вимогам безпеки»/«не відповідає вимогам безпеки» тощо
- ГОСТ 26656-85 Техническая диагностика. Контролепригодность. Общие требования.