Технічне діагностування

Техні́чне діагностува́ння (контроль технічного стану) — визначення технічного стану об'єкта з означеною (заданою) точністю[1].

Терміни та визначення[1]

Об'єкт технічного діагностування (контролю технічного стану) — виріб і (або) його складові частини, що підлягають (піддаються) діагностуванню (контролю).

Засіб технічного діагностування (контролю технічного стану) — апаратура та програми, за допомогою яких здійснюється діагностування (контроль).

Система технічного діагностування (контролю технічного стану) — сукупність засобів, об'єкта та виконавців, необхідна для проведення діагностування (контролю) за правилами, встановленими технічною документацією.

Завдання технічного діагностування

  • визначення (розпізнання, оцінка) технічного стану, у якому перебуває об'єкт на момент діагностування[2];
  • оцінка відповідності чи невідповідності технічного стану об'єкта діагностування та у разі невідповідності — визначення причини невідповідності: несправності, дефекту, граничного ступеню зношеності, відхилення від регулювань тощо;
  • виявлення ушкоджень чи дефектів на початковій стадії їх розвитку, виявлення конкретних дефектних вузлів чи деталей, визначення і усунення причин, що викликали дефект;
  • оцінка допустимості та доцільності подальшої експлуатації обладнання з урахуванням прогнозування його технічного стану при виявленні дефекту, оптимізація режимів експлуатації, що дозволяє безпечно експлуатувати агрегат з виявленими дефектами до моменту його виводу у плановий ремонт;
  • організація обслуговування та ремонту обладнання за технічним станом (замість регламентного обслуговування і ремонту), забезпечення підготовки та виконання якісних ремонтів.

Організація технічного діагностування

Для здійснення технічного діагностування виробу необхідно:

  • встановити показники і характеристики діагностування;
  • забезпечити пристосованість виробу до технічного діагностування;
  • розробити діагностичне забезпечення виробу.

Забезпечення пристосованості виробу до технічного діагностування повинно проводитися відповідно до вимог ГОСТ 26656-85[3]. Показники та характеристики діагностування, вимоги щодо пристосованості виробу до діагностування та діагностичного забезпечення вироби повинні включатися до технічного завдання (ТЗ) стандартів на конкретні види продукції та документацію, що розробляється в процесі проведення дослідно-конструкторських робіт.

Види технічного діагностування[1]

Види технічного діагностування за організацією в часі:

  • Періодичне технічне діагностування — діагностування (контроль), за якого надходження інформації про технічний стан об'єкта відбувається через встановлені інтервали часу.
  • Безперервне технічне діагностування — діагностування (контроль), за якого надходження інформації про технічний стан об'єкта відбувається безперервно.
  • Оперативне технічне діагностування — діагностування, за якого надходження інформації про технічний стан об'єкта відбувається із завідома заданою стратегією в процесі функціювання об'єкта.

Види технічного діагностування за методом впливу на об'єкт:

  • Тестове технічне діагностування — діагностування, під час якого на об'єкт подаються тестові впливи.
  • Робоче технічне діагностування — діагностування, під час якого на об'єкт подаються робочі впливи.

Примітки

  1. ДСТУ 2389-94 Технічне діагностування та контроль технічного стану.
  2. Наприклад, «справний»/«несправний»; «роботоздатний»/«нероботоздатний»; «відповідає вимогам безпеки»/«не відповідає вимогам безпеки» тощо
  3. ГОСТ 26656-85 Техническая диагностика. Контролепригодность. Общие требования.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.