Тит Ларцій Флав

Тит Ла́рцій Флав або Тит Ларцій Руф (лат. Titus Lartius Flavus, Titus Lartius Rufus; ? — після 493 року до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 501 та 498 років до н. е.

Тит Ларцій Флав
лат. T.Larcius
Народився 6 століття до н. е.
невідомо
Помер 5 століття до н. е.
невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність Ancient Roman politician, Ancient Roman military personnel, ancient Roman diplomat
Суспільний стан патрицій[1]
Посада диктатор[2], давньоримський сенатор[2], консул[2], консул[2], Військовий трибун[2], префект міста[2], легат[2] і легат[2]
Батько Larciusd
Мати невідомо
Брати, сестри Спурій Ларцій Флав

Життєпис

Походив з патриціанського роду Ларціїв. За походженням був етруском з родини царів (втім, з якого міста, невідомо). Разом із своїм братом Спурієм перебрався до Риму у 510 або 509 році до н. е. в час вигнання царя Тарквінія Гордого.

У 501 році до н. е. його обрано консулом разом з Постумом Комінієм Аврунком. Тит Ларцій займався відновленням порядку, який був порушений діями молодих сабінян у Римі. Того року колишній римський цар Тарквіній створив коаліцію з декількох міст Лаціума, метою якої було відновлення його на троні. У цих умовах сенат прийняв рішення створити екстраординарну магістратуру під назвою «великий претор», або «очільник народу» (інша назва «голова піхоти»), в подальшому, він називався диктатор. Сенат доручив консулам обрати диктатора. Першим диктатором Риму було призначено Тита Ларція Флава. У свою чергу своїм заступником, начальником кінноти, Флав призначив Спурія Кассія Вісцеліна. На своїй посаді Ларцій вів перемови з іншими містами Лація, аби протидіяти Тарквінію, також провів перепис громадян та нові консульські вибори. Зрештою, склав свої повноваження раніше необхідного терміну.

У 498 році до н. е. його вдруге обрано консулом, цього разу спільно з Квінтом Клелієм Сікулом. Того року почалася війна з латинянами, в якій відзначився й Тит Ларцій, який захопив м. Фідени.

У 494 році до н. е. Флав виступив із пропозицію щодо полегшення для плебеїв сплати боргів. А, згодом, під час сецесії плебеїв, коли останні пішли на Священну гору, вів перемовини з ними від імені сенату і досяг успіху, в результаті чого був прийнятий закон (Lex Sacrata), який запроваджував посади народних трибунів, що захищали права плебеїв, а потім і всіх пересічних римських громадян.

У 493 році до н. е. як легат консула Постума Комінія Аврунка Тіт Ларцій брав участь в облозі вольського міста Коріоли. Подальша його доля невідома.

Примітки
  1. Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3

Джерела
  • T. Robert S. Broughton: The Magistrates Of The Roman Republic. Vol. 1: 509 B.C. — 100 B.C. Cleveland / Ohio: Case Western Reserve University Press, 1951. Unveränderter Nachdruck 1968. (англ.)
  • Діонісій Галікарнаський, Historia Romana V 61 — 77, 6. (гр.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.