Тиханов Павло Микитович

Павло Микитович Тиханов
Павел Никитич Тиханов
Народився 2 березня 1839(1839-03-02)
Брянськ
Помер 30 січня 1905(1905-01-30) (65 років)
Брянськ
Країна Російська імперія
Діяльність краєзнавець
Галузь Краєзнавство, археографія, етнографія
Відомий завдяки: Краєзнавча та етнографічна діяльність в Брянську та околицях
Батько Микита Варфоломейович Тиханов
Мати Анна Дмитріївна Тиханова (Чибісова)

Павло Микитович Тиханов (тж. Тіханов; рос. Павел Никитич Тиханов; 2 березня 1839, Брянськ  — 30 січня 1905, Брянськ) — російській краєзнавець, археограф, літератор, колекціонер рукописів. Відомий як коректор, редактор старовинних рукописів, засновник першої брянської газети та етнограф, дослідник культури старців в Орловській та Чернігівській губерніях. Після смерті залишив по собі архів з більш ніж 4,5 тисяч одиниць зберігання, більша частина якого досі не опрацьована.

Біографія

Народився 2 березня 1839 року в Брянську, в сім'ї чиновника Брянського Арсеналу, вихідця з солдатської сім'ї Микити Варфоломейовича Тиханов та доньки підмайстер'я Брянського Арсеналу Анни Дмитрієвни (в дівоцтві — Чибісова). Початкову освіту здобув в Брянському повітовому училищі (Брянськ, 1852-1855), далі продовжив вчитися в Калузькій губернській гімназії (Калуга, 1855-1857).

1857 року вступив до юридичного факультету Московського університету. Навчався у професора права Микити Крилова, займався коректурою його лекції. Далі слухав лекції в Петербурзькому університеті. З 1862 по 1865 навчався на юридичному факультеті Казанського університету. Також відвідував лекції славіста Віктора Григоровича, що, як вважають, і зумовило подальший напрямок його наукової діяльності.

Провчившись чотири роки диплома не отримав і покинув університет. Після подорожі Італією (1867) працював в газетах: редактором «Саратівських губернських відомостей» (Саратов, 1867-1868), коректором і завідувачем неофіційної частини «Естляндських губернських відомостей» (Ревель, 1869-1870).

У 1870 переїхав до Петербургу. Працював зокрема в редакції «Урядового вісника» (1872-1888).

У 1874 познайомився з відомим літератором, князем Павлом Вяземським після чого почав співпрацювати зі «Спілкою любителів давньої писемності», працював коректором, редактором. Опублікував бібліографічні твори: «Праця єпископа Дамаскіна (Симеона Руднєва) „Бібліотека Російськая або відомості про всі книги в Росії з початку типографії у світ вийшовших“» (Пам'ятники давньої писемності. 1881. Т. 11); «Каталог російських рукописних книг, що знаходяться в бібліотеці Новгородського Софійського собору» (Пам'ятники давньої писемності. 1881. Т. 12), список творів князя Павла Вяземського (1893), бібліографію праць Миколи Гнідича та ін. Займався перекладами.

1894 повернувся в Брянськ і на свої кошти зорганізував видавництво «Брянського віснику». Видав кілька брошур про місцевих старців, їх звичаї, говірку. Намагався (невдало) заснувати «Брянське історичне товариство» (1895), видав історико-археографічну збірку «Старина» (1896). У зв'язку з відсутністю фінансування в 1897 був вимушений припинити друк газети і влаштуватися до Чернігівської губернської вченої архівної комісії. Продовжував публікувати свої праці.

1902 року повернувся до Петербургу і влаштувався до Публічної Бібліотеки.

У зв'язку з хворобою в 1904 повернувся до Брянська де і помер 30 січня 1905 року.

Опубліковані праці

Джерела
  • (рос.) Л. Ф. Капралова. Тиханов Павел Никитич // Сотрудники Российской национальной библиотеки — деятели науки и культуры: Биографический словарь. Т. 1-4 / Ред. Л. А. Шилов, Ц. И. Грин, и др. — СПб : Российская Национальная Библиотека, 1995. — Т. 1: Императорская Публичная библиотека, 1795—1917.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.