Тиха революція

У 1960 у своїй книзі Les insolences du Frère Untel Жан-Поль Деб'єн (фр. Jean-Paul Desbiens) критикує квебецький «жуаль»: англіцизми, нерозбірлива вимова, бідний словниковий запас — і пропонує створення світської системи освіти, незалежної від церкви. Він відстоює необхідність підвищити присутність французької у суспільстві, як-от: зробити її основною мовою рекламних оголошень.

Книга розійшлася 100-тисячним накладом.

Під час «тихої революції» квебецький уряд узяв під свій контроль школи та лікарні, якими традиційно завідувала католицька церква. Було створено нові коледжі (CÉGEP) та університети (мережа Квебецький університет), які платою за навчання стали доступні для всього населення. Якщо раніш ректорами франкомовних вузів обов'язково мали бути католицькі священики, то тепер ці посаді займали світські люди.

Якщо раніш Католицька церква контролювала майже все — від політики, літератури і профспілок, до приватного життя віруючих (реванш колисок), то під час «тихої революції» вона почала швидко втрачати вплив. Тисячі монахів, монашок та священиків поверталися до світського життя, відвідування церков зменшувалося.

Було повністю націоналізовано компанії, що виробляли гідроелектроенергію.

У 1961 у Квебеці створено Міністерство культури (фр. ministère des Affaires culturelles).

Водночас, «тиха революція» дала поштовх боротьбі за національні й мовні права квебекців.

З'явилися і поширилися нові сувереністські рухи, які боролися за широку автономію, а іноді — й за повну незалежність Квебеку. Більшість з них мала мирний характер. Виключення складав тільки Фронт визволення Квебеку — ліва терористична організація.

Прийшовши до влади у 1966 році, прем'єр-міністр Даніель Джонсон (Національний союз) проголосив гасло: «Рівність або незалежність».

Наприкінці 1960-х років колишній ліберальний міністр Рене Левек вийшов з Ліберальної партії Квебеку, щоб заснувати нову політичну силу — Квебецьку партію, що боролася за незалежність.

• Michael Gauvreau. Les origines catholiques de la Révolution tranquille, Montréal : Fides, 2008, 457 p. ISBN 978-2-7621-2738-6 (traduit de l'anglais par Richard Dubois)
• Xavier Gélinas. La droite intellectuelle québécoise et la Révolution tranquille, Québec : Presses de l'Université Laval, 2007, 486 p. ISBN 978-2-7637-8509-7
• Jean-Christian Pleau. La révolution québécoise : Hubert Aquin et Gaston Miron au tournant des années soixante, Saint-Laurent : Fides, 2002, 270 p. ISBN 2-7621-2332-1
• E.-Martin Meunier et Jean-Philippe Warren. Sortir de la grande noirceur : l'horizon personnaliste de la Révolution tranquille, Sillery : Septentrion, 2002, 207 p. ISBN 2-89448-335-X
• Jean-Charles Panneton. Georges-Émile Lapalme, précurseur de la Révolution tranquille, Montréal : VLB, 2000, 190 p. ISBN 2-89005-749-6
• Yves Bélanger, Robert Comeau, Céline Métivier. La révolution tranquille: 40 ans plus tard : un bilan, Montréal : VLB, 2000, 316 p. ISBN 2-89005-753-4
• Gérard Tremblay. La révolution tranquille (2 vol.), Sainte-Anne-de-Beaupré : La Revue Sainte-Anne, 1999, ISBN 2-89238-285-8 et ISBN 2-89238-302-1
• Léon Dion. La révolution déroutée, 1960-1976, Montréal : Boréal, 1998, 324 p. ISBN 2-89052-908-8
• Conseil du statut de la femme. Femmes et pouvoir : la révolution tranquille, Québec : Publications du Québec, 1993, 98 p. ISBN 2-551-15528-2
• Michel-Rémi Lafond (dir). La Révolution tranquille : 30 ans après, qu'en reste-t-il?, Hull : Éditions de Lorraine, 1992, 236 p. ISBN 2-9801249-4-X
• Yves Lever. Le Cinéma de la Révolution tranquille de Panoramique à Valérie, Montréal : Y. Lever, 1991, 732 p. ISBN 2-920664-08-5
• Pierre Godin. La Révolution tranquille, Montréal : Boréal, 1991, 5 volumes
• Dale C. Thomson. Jean Lesage et la révolution tranquille, Saint-Laurent : Editions du Trécarré, 1984, 615 p. ISBN 2-89249-106-1

• Jean Lesage and the Quiet Revolution, 1960-1966 (англ.)
• The Quiet Revolution (англ.)

• Тиха газова революція
• конфлікт на сході України