Тищенко Ганна Іванівна

Народилася у родині селянина-бідняка. Трудову діяльність розпочала у 1925 році підручним слюсаря Старо-Краматорського машинобудівного заводу на Донбасі.

У 1928 році закінчила школу фабрично-заводського учнівства в місті Краматорську. Працювала на Старо-Краматорському машинобудівному заводі імені Орджонікідзе слюсарем, розмітником, конструктором.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1932 році закінчила Краматорський вечірній машинобудівний інститут, здобувши спеціальність інженера-механіка.

У 1932—1936 роках — завідувач відділу технологічного факультету, декан технологічного факультету Краматорського вечірнього машинобудівного інституту Донецької області.

У 1936—1941 роках — старший інженер-конструктор Ново-Краматорського машинобудівного заводу імені Сталіна Сталінської області. У 1940 році закінчила Ленінградський інститут підвищення кваліфікації інженерів спеціальної промисловості.

Під час німецько-радянської війни з жовтня 1941 року перебувала в Кемеровській області РРФСР, де на евакуйованому заводі працювала старшим інженером, начальником відділу кадрів, заступником голови завкому.

Після повернення із евакуації — старший інженер-конструктор, а з 1950 року — провідний інженер-конструктор бюро редукторобудування Ново-Краматорського машинобудівного заводу імені Сталіна Сталінської області. Проектувала шахтні підйомні машини великої потужності.

Брала активну участь у громадському житті, 20 років керувала жіночою радою Новокраматорського машинобудівного заводу Донецької області.

Потім — на пенсії у місті Краматорську Донецької області.

• Герой Соціалістичної Праці (7.03.1960)
• орден Леніна (7.03.1960)
• ордени
• медалі

• Именами краматорчан теперь названы улицы
• газета «Радянська Донеччина» (Сталіно) — 1951 рік — лютий.