Краматорськ
Крамато́рськ — місто обласного підпорядкування у Донецькій області України. З 11 жовтня 2014 року в місті перебуває Донецька обласна державна адміністрація[3]. Значний центр машинобудування України. Неофіційна столиця ювелірних прикрас України. Лежить у північній частині регіону на річці Казенний Торець (притока Сіверського Донця). Під час Російської збройної агресії проти України (у 2014) відбулася Битва за Краматорськ.
| Краматорськ | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 -2.jpg.webp)  | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Регіон | Донецька область | ||||||||
| Район | Краматорський район | ||||||||
| Громада | Краматорська міська громада | ||||||||
| Рада | Краматорська міська рада | ||||||||
| Засноване | 1868 | ||||||||
| Колишня назва | Кром-Торський, Крам-на-Торі | ||||||||
| Населення | ▲ 152 120 (01.01.2020)[1] | ||||||||
| - повне | ▲ 152 120 (01.01.2020)[2] | ||||||||
| Агломерація | Краматорська агломерація | ||||||||
| Площа | 77,36 км² | ||||||||
| Густота населення | 1989,5 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 84300—84390 | ||||||||
| Телефонний код | +380-626(4) | ||||||||
| Координати | 48°43′15″ пн. ш. 37°33′20″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 60-177,3 м | ||||||||
| Водойма | р. Казенний Торець | ||||||||
| День міста | збігається з Днем машинобудівника (4-та неділя вересня) | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Краматорськ | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 84 км | ||||||||
| - залізницею | 98 км | ||||||||
| - автошляхами | 95 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 540 км | ||||||||
| - залізницею | 748 км | ||||||||
| - автошляхами | 655 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 84313, м. Краматорськ, пл. Миру, 2 | ||||||||
| Вебсторінка | Краматорська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Олександр Гончаренко | ||||||||
| |||||||||
Географія
Розміщення та фізична географія
Краматорськ і прилеглі до нього селища лежать у долинах Казенного Торця і його приток, оточених пагорбами. Пагорби порізано ярами й балками. Найменша висота над рівнем моря — 60 м — уріз води Торця в Ясногірці. На берегах Казенного Торця і його притоки Білянки у двох місцях утворено круті схили — «крейдяні гори». Межі міста лежать на найбільших висотах (метрів): 199,1 у селищі Василівська Пустош; 177,3 на аеродромі; 169,5 Крейдяна гора; 167,6 Карачун-гора; 158,4 в селищі Жовтневий.
Людська діяльність справила нові форми рельєфу, найбільш значні з яких — це кар'єр у Крейдяній горі та шлакові відвали при КМЗ і НКМЗ. На території Краматорська 6 розвіданих родовищ корисних копалин: Краматорське (крейда і глина), Новокраматорське (важкотопна глина), Яснополянське (вохроглина), Шабельковське (формувальний пісок), Розсоховатське (будівельний пісок), Краматорське (керамічна сировина).
Видобувається сім видів мінеральної сировини: будівельні, охро, цегляно-черепичні йкерамічні глини (всього 107,2 тис. т в 2008 р.), крейда (576,2 тис. т), формувальні та будівельні піски. Завдяки відкритим родовищам при станції Краматорська в 1885 р. побудували завод будівельних матеріалів, котрий поклав початок іншим заводам і селищу. З кінця 1930-х років до війни північніше Мар'ївки видобували вугілля. Потужність пласта була 40 см. Після війни вхід до шахти завалився та був затоплений[4].
1991 року біля Пчолкіне було виявлено скам'янілі залишки дерева араукарії[5].
Клімат
Клімат (підсоння) Краматорська помірно-континентальне з відносно холодною зимою і спекотним, сухим літом. Кількість атмосферних опадів незначна, за роками та за сезонами розподіляється нерівномірно. За рік може випадати від 250 до 650 мм, середнє значення — 420 мм. Більша частина опадів відбувається влітку переважно зливами, які часто супроводжуються сильними грозами. Іноді добовий рівень опадів може перевищувати середньомісячний і досягає 120—125 мм.
Середньорічна відносна вологість повітря 75 %, у літній полудень може зменшуватися до 30-35 %. Найбільш вологе повітря в грудні й січні — 90-98, а іноді й 100 %, тому взимку часті тумани та ожеледиця. Хмарність зимового неба досягає 80 %, тумани тримаються на великій площі тривалий час навіть при вітрі 15 м/с, мряка. Зимові вітри переважно східні та північне-східні, часті відлиги.
Середня температура найхолоднішого місяця січня — -4-5 °, найтеплішого липня — +21-22 °.
Середня глибина промерзання ґрунту — 1,2 м, найбільша — 1,5 м.
Флора
Ліси займають 1704 га площі Краматорська, зокрема: Шабельківка — 289, Красногірка — 196, Біленьке — 165, Веселе — 71, Іванівка — 64, Берестове — 27, Комишуваха — 622 (урочища Грако-Комишовашське — 214, Малотаранівка — 117, Трійчатське — 94, Липове — 91, Крутеньке I — 29, Заяче Велике — 26, Плоске — 10, Вовче — 20, Крутеньке — 10).
У лісах переважають акація, дуб, ясен, абрикос, алича, липа звичайна і липа дрібнолиста, сосна, береза, шовковиця, клен гостролистий, волоський горіх. Підлісок становлять бруслина, а ближче до узлісь — глід, терен, шипшина; на галявинах — вишня степова, карагана чагарникова. Унікальна сосна крейдова, яка зростає у селі Білому, і сосна кримська.
Видовий склад лісопаркових насаджень різноманітний. Це лісові та узлісні рослини: ясенець білий, зірочник лісовий, пролісок, конвалія травнева, фіалки, дзвіночки, перстач гусячий, ожина, суниці. Місцева флора багата на лікарські рослини: звіробій, материнка, чебрець, ромашка лікарська, чистотіл, валер'яна, подорожник, деревій, цикорій, глід, шипшина тощо. Є види, занесені до Червоної книги: бурачок голоножковий, дворядник крейдяний, дрік донський, громовик донський, ранник крейдовий, тонконіг Талієва, ковила волосиста, конвалія травнева.
Фауна
В околицях Краматорська водяться єноти, лисиці, кабани, козулі, зайці, ласиці, куниці. Окрім них, зустрічаються вовки та занесені до Червоної книги борсуки. З птахів живуть осілі граки, горобці, кільчасті горлиці, голуби, дрозди, дятли, синиці, соловейки, сови, сойки, фазани тощо.
Цікаво, що у 1970-ті роки, коли Торцем вже пливли райдужні плями від стічних вод прибережних заводів, і люди на той час, припинили купатися у річці, у Торці все одно, продовжували водитися раки, карасі, коропи, головні, а також пічкурі та верховодки, яких місцеві рибалки називали «марйохи» та «стеблі», відповідно та інше.
Ландшафтний парк
У межах міста у 2004 році було утворено регіональний ландшафтний парк Краматорський площею 1738,82 га. Він складається з чотирьох ділянок.
Резерват Біле (477,8 га) знаходиться на схилах балки, розташованої на масштабних крейдяних відкладеннях з оголеннями порід і куполоподібними пагорбами. Особливу цінність являє унікальна степова реліктова рослинність на крейдяних відшаруваннях.
Резерват Пчолкінські скам'янілі дерева (22,61 га) має насадження кримської сосни, серед якої зустрічаються виходи скам'янілих дерев кам'яновугільного періоду віком понад 200 мільйонів років.
Резерват Комишуваха (865,23 га) складається з лісів дуба, ясена, клена, в'яза, і липи. Підлісок багатий первоцвітами: горицвіт, анемона, тюльпани. Густі урочища розташувалися у глибоких розгалужених балках. Зустрічаються дикі звірі: зайці, борсуки й лисиці. На території є Лебедине озеро з лебедями. На пагорбі поблизу озера, знаходиться напівзруйнований будинок поміщика Бантишева — одна з найстаріших будівель регіону.
Резерват Білокузьминівський (373,9 га) є геологічним пам'ятником природи зі скелеподібним оголенням верхньої крейди посеред незайманого степу.
Історія
Місцевість за найдавніших часів
Згідно археологічних відомостей, на території сучасного Краматорська і його найближчих передмість люди селилися ще з давніх-давен. На північно-західній околиці Краматорська знайдено каменоломні й майстерні з обробки кременя епохи неоліту, існування яких тривало й у період ранньої міді. У передмісті Краматорська досліджене також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.
Заселення
У другій половині XVII — початку XVIII століття ця частина Слобожанщини масово заселюється козаками з Гетьманщини, кріпаками з південних районів Московії та Мордовії.
1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисячах десятин козацької землі, на яких було засновано село Петрівка. Пізніше ці землі було продано шляхетському роду Абаза, згодом — іноземцям Іванову, Шабельському, Штейгерову. В результаті виникли нові поселення Абазовка, Іванівка, Шабельківка, Штейгеровка, котрі надалі створили своєрідну агломерацію — Краматорськ. В 1799 територію майбутнього Краматорська включено в Ізюмський повіт Слобідсько-української (пізніше перейменовано у Харківську) губернії.
У другій половині XVIII сторіччя, територія, яку нині посідає місто, масово заселяється козаками Слобідського війська.
Протягом різних часів поселення мало різні назви; сучасну пов'язують зі сполученням «кром» (укріплення) та «торський» (від однойменної річки) за часу існування рубіжної лінії[6].
Розвиток до міста
Місто розвинулося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій у 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.
Наприкінці 60-х років XIX століття на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої виросло селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, потім поступово назва змінилась на Краматорськ.
У часи УНР
Після того як стало відомо про лютневий переворот, у Краматорську 2 березня було створено Громадський комітет — видним його діячем був кадет доктор Демулін. За підтримки меншовиків та есерів Демулін виступив у тимчасовому комітеті проти роззброєння поліції, як заходу здатного призвести до суспільних безладів, або пропонував роззброїти тільки «поганих» поліцейських, а «хороших» залишити на місцях. Крім того, він виступав проти організації рад.[7]
Повінь (розлив річки Торець), що спіткала Краматорськ навесні 1917 року, не дала організаційному комітету можливості провести вибори до ради робітничих депутатів, Раду було обрано лише 21 березня (за старим стилем). Краматорськ був звільнений підрозділами Армії УНР в квітні 1918 р.
З квітня 1918 року по грудень 1918 року Краматорськ перебував під владою Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Після антигетьманського повстання Краматорськ ненадовго перейшов під владу Директорії УНР.
Через поразку УНР в українсько-радянській війні, Краматорськ, як і інші населені пункти Донбасу, опинився під радянською владою.
Радянські часи
З 1926 року — селище міського типу, 1932 року отримав статус міста обласного підпорядкування у складі новоствореної Донецької області.
Друга світова війна
27 жовтня 1941 місто було окуповане німецькими військами.[8][9] З 5 по 27 лютого перебувало під контролем радянських військ, остаточно відвойоване 6 вересня 1943 військами Південно-Західного фронту в ході Донбаської операції[8]
Повоєнний час
У повоєнні часи в місті було збудовано Завод лиття та пакувань, електроламповий Завод «Альфа» (1969), комбінат панельного домобудівництва (1972), відкрито тролейбусну лінію (1971). На горі Карачун збудовано ретрансляторну вежу. Двічі — у 1964 і 1985 роках місто зазнавало повені.
Пізнавально, що на початку 1970 років, через важкий криміногенний стан, у Краматорську діяла комендантська година. По школах перед канікулами, ходили дільничні міліціонери та завучі, з роз'ясненнями про те, що: школярам заборонено ходити вулицями після 21-ї години, а вдень, гуртами понад двоє осіб. Надвечір, вулицями роз'їжджали окрім міліціонерських УАЗ-ів («бобиків»), важкі мотоцикли з люлькою, у якій сиділа вівчарка, попереду було закріплено прожектор, який міг обертатися, а на сидіннях знаходилися два міліціонери.
А у піонерських таборах, наприклад від СКМЗ, діти постійно танцювали під баян єврейський танець «сім-сорок», та грецький «сиртакі» — так відбувалося інтернаціональне виховання.
Цікаво, що у радянський час, гостям міста, екскурсоводи обов'язково повідомляли, що: Краматорськ — місто п'яти світанків на день. Це було пов'язано з тим, що з доменних печей металургійного заводу, кілька разів на добу, вивозили та виливали на відвали (на які краматорчани казали «шлакові гори») рідкий розжарений шлак, що у темну пору, виглядало як червонувата заграва, схожа на світанок над містом, коли зненацька, ставало майже світло на декілька хвилин.
Незалежна Україна
З 1991 року — місто у складі незалежної України. В 1997 почалася ретрансляція програм FM-радіо «Європа Плюс Донбас», а 1998 року розпочала мовлення перша недержавна радіостанція («Радіо Біт»).
24 вересня 2008 — прийняті прапор та новий герб міста. 2010 року — на частині площ КЗТС засновано завод Фурлендер з виробництва вітряних енергетичних установок.
Російсько-українська війна
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
|
Захоплення терористами адмінбудівлі в Краматорську. |
З 12 квітня по 5 липня 2014 місто було окуповане бойовиками терористичної організації «Донецька народна республіка». У ході боїв з окупантами було частково зруйновано цехи заводу Енергомашспецсталь та Краматорського заводу важкого верстатобудування[10], близько 50 людей загинуло[11].
13 вересня учасники міського Віча прийняли рішення створити добровольчі загони — для захисту міста від російської окупаційної армії; також було вирішено збирати гроші на засоби захисту для захисників, котрі вступали у підрозділи оборони[12].
З 13 жовтня 2014 року місто було оголошене обласним центром Донецької області, оскільки новий голова обласної адміністрації Олександр Кіхтенко повідомив про перенесення обласної держадміністрації до Краматорська[13].
У листопаді 2014 року до Краматорська був переведений Донецький апеляційний адміністративний суд[14].
10 лютого 2015 місто було обстріляне з реактивної системи БМ-30 «Смерч» з боку Горлівки. За даними на вечір 11 лютого від обстрілу загинуло 17 осіб, поранено 64 особи, серед них 5 дітей.[15]
У 2018 році в Україні передбачається відзначення на державному рівні пам'ятної дати — 150 років з часу заснування міста Краматорська (1868).[16]
Населення
За переписом 2001 р. населення становило 181,025 тис. мешканців; разом із селищами — 216,162 тис. мешканців, з них: чоловіків — 98,1 тис.; жінок — 118,7 тис.
Кількість населення на початок 2014 року — 162 811 осіб, власне місто та 196 242 — з територіями, підпорядкованими міськраді.
Кількість населення на початок 2016 року — 173 811 осіб, власне місто та 208 000 — з територіями, підпорядкованими міськраді.
Кількість населення на початок 2017 року — 155 607 осіб, власне місто та 188 456 — з територіями, підпорядкованими міськраді.
Кількість населення на початок 2021 року — 152 120 осіб, власне місто та 185 115 — з територіями, підпорядкованими міськраді.
Місто входить до складу Краматорської агломерації.
Національний склад населення за переписом 2001 року[17]
| чисельність | частка, % | |
| українці | 151 389 | 70,2 |
| росіяни | 58 002 | 26,9 |
| білоруси | 1 439 | 0,7 |
| вірмени | 1 386 | 0,6 |
| азербайджанці | 370 | 0,2 |
| євреї | 262 | 0,1 |
За даними перепису 2001 р. народжуваність — 7,4 на 1000 осіб (9,6 у 2008), смертність — 16,7, природний збиток — 9,3, сальдо міграції від'ємне (-1,3 на 1000 чоловік). Динаміка показника природного зменшення населення за роками: 2005 — 9,9; 2006 — 8,4; 2007 — 8,1 на 1000 осіб.
Кількість дітей до 17 років — 32 630 (16 % від загальної чисельності населення, 2008), пенсіонерів — 63 187 (більше ніж 30 % загальної чисельності, 2006).
За даними перепису 2001 року 31,06 % зазначили рідною мову українську, 67,87 % — російську, 0,23 % — вірменську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — циганську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, а також угорську, єврейську, болгарську, польську, німецьку та гагаузьку мови[18]. На початку ХХ століття українська мова тут посідала перше місце.
| Динаміка чисельності населення Краматорська | |||
|---|---|---|---|
| рік | населення, тис. мешк. | примітки | |
| власне
місто |
разом із
селищами | ||
| 1795–1796 | — | 2,6 | |
| 1865 | — | 4,1 | |
| 1898 | 12 | ||
| 1912 | 12 | ||
| 1923 | 0,8 | ||
| 1926 | 12 | ||
| 1928 | 12,3 | ||
| 1931 | 17,1 | ||
| 1939 | 94 | перепис 17/I | |
| 1959 | 115 | перепис 15/I | |
| 1965 | 135 | ||
| 1970 | 150,5 | перепис 15/I | |
| 1979 | 178 | 218 | перепис 7/I |
| 1989 | 198 | 227,2 | перепис 12/I |
| 1992 | 238,5 | максимум | |
| 1994 | 202,7 | ||
| 2001 | 181 | 216,2 | перепис 5/XII |
| 2006 | 173,3 | 207,4 | |
| 2012 | 165,5 | 199 | |
| 2014 | 162,856 | 181,8 | |
| 2016 | 173,700 | 208,8 | |
| 2017 | 235,951 | 253,1 | |
| 2021 | 231,013 | 250,2 | |
Транспорт і зв'язок
Міський транспорт:
- Краматорський трамвай[19] (діяв з 12 травня 1937 року). Перед закриттям системи діяло 3 маршрути. 1 серпня 2017 року трамвайний рух у місті остаточно припинено.
- Краматорський тролейбус[20] (з 18 листопада 1971 року) — 10 регулярних та 3 резервних (за вказівкою диспетчера) маршрутів (2019 рік).
- 32 автобусні маршрути.
Пасажирсько-вантажна вузлова залізнична станція Донецької залізниці Краматорськ розташована в Старому місті. Крім неї в Краматорську є вантажна станція Шпичкине, а також 6 зупинних пунктів, що розташовані на території Краматорська.
У місті діє міжміський автовокзал «Краматорськ», а також розташований аеропорт, який має військову злітно-посадкову смугу класу «Б».
Містом пролягають автошляхи національного значення Н20 (Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь) та територіального значення Краматорськ — Олександрівка і Т 0514 Лиман — Добропілля.
Рівень телефонізації — 600 телефонних номерів на 1000 сімей (1999 р.).
В місті працюють всі українські національні оператори мобільного зв'язку (Vodafone, Київстар, Lifecell).
Впродовж 1958—1959 років БМУ НКМЗ звело телерадіовежу висотою 76 м по вулиці Катеринича. У 1976—1979 роках на горі Карачун між Слов'янськом і Ясногіркою з боку селища Андріївка був побудований телерадіопередавальний центр з щоглою висотою 222 м. Центр був знищений російськими терористами влітку 2014 року.
Економіка
Важка промисловість
Краматорськ вважається центром машинобудування Донбасу. Машинобудування переважно важке, для металургійної, вугільної, транспортної, енергетичної промисловости.
Машинобудування:
- Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ);[21]
- Старокраматорський машинобудівний завод
- Краматорський завод важкого верстатобудування;[22]
- Завод автогенного обладнання «Донмет»;[23]
- Краматорський завод металоконструкцій
- Краматорський завод «Кондиціонер»
- Fuhrlaender Windtechnology
- Краматорський завод енергетичного машинобудування
- «Крамтехцентр»
Енергетика:
Металургійна промисловість:
Промисловість будівельних матеріалів:
- Краматорський цементний завод («Пушка») — входить до складу концерну «Укрцемент», випускає різні марки цементу, шиферу, шлакоблоки, бордюри, асбокартон, шифер кольорового виконання, тротуарна плитка різного профілю.
- Краматорський завод емалей
- Асфальтобетонний завод
Легка промисловість
- Швейна фабрика.
Харчова промисловість
- Краматорський комбінат дитячого харчування
- Краматорський м'ясопереробний завод (ТМ «М'ясний ряд»)
Інші виробництва
- Тормікс — виробництво комбікормів та БМВД
- авторемонтні підпрємства
Підприємства, пристосовуючись до ринкових відносин, змінили форму власності, більшість стали акціонерними товариствами. Змінилася й номенклатура продукції, що випускається ними. У місті працюють науково-дослідний і проєктно-технологічний інститут машинобудування. Більше половини загального числа зайнятих, працює у промисловості.
Обсяг промислового виробництва — 1 423 млн гривень (на 1 жителя — 6 740 грн.). Індекс промислового виробництва — 95,8 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 7,0 тис. тонн.
.jpg.webp)
Соціальна сфера
10 медичних установ (690 лікарів, 1 930 медпрацівників), 33 школи (21 600 учнів, 1 550 педагогів), 34 дитсадка (4 200 дітей), 6 ПТУ (3 900 учнів), 5 ВНЗ, 3 музичні школи, 23 бібліотеки, 16 клубів і будинків культури.
На початку 2016 року в Краматорську відкрили центр допомоги літнім людям, які переїхали з окупованих територій — «Старе місто». У центрі відбуваються зустрічі з представниками Пенсійного фонду та соціальних служб, допомагають людям із проблемами слуху і проходять майстер-класи з рукоділля.[24]
Освіта
Вищі навчальні заклади
Середні спеціальні навчальні заклади
Професійно-технічні навчальні заклади
- Центр професійно-технічної освіти (№ 47),
- Вище професійне металургійне училище (№ 123),
- Вище професійне торгово-кулінарне училище (№ 42),
- Вище професійне училище (№ 14).
- Вище професійне будівельне училище (№ 28).
Загальноосвітні середні заклади
У місті функціонують 28 загальноосвітніх шкіл, у яких навчається 13 933 учні та працює 1207 педагогів (2017/2018).
| школа | адреса | кількість учнів (2017/2018) |
|---|---|---|
| № 1 | вулиця Райдужна, 13 | 363 |
| № 2 | вулиця Остапа Вишні, 15 | 473 |
| № 3 | вулиця Наді Курченко, 19 | 721 |
| № 4 | вулиця Двірцева, 48А | 763 |
| № 5 | вулиця Василя Стуса, 40 | 414 |
| № 6 | вулиця Велика Садова, 71 | 900 |
| українська гімназія | вулиця Архангельська, 11 | 392 |
| № 8 | вулиця Двірцева, 57А | 586 |
| № 9 | бульвар Краматорський, 17 | 613 |
| № 10 | вулиця Хабаровська, 40 | 802 |
| № 11 | вулиця Тріумфальна, 9 | 343 |
| № 12 | вулиця Василя Стуса, 19 | 386 |
| № 15 | вулиця Маяковського, 19 | 261 |
| № 16 | вулиця Леоніда Бикова, 7 | 497 |
| № 17 | вулиця Благодатна, 80 | 446 |
| № 18 | вулиця Олега Кошевого, 18 | 306 |
| № 19 | вулиця Ольги Кобилянської, 1 | 275 |
| № 20 | вулиця Танкістів, 112 | 423 |
| № 22 | вулиця Двірцева, 3 | 699 |
| № 23 | вулиця Михайла Горяйнова, 45А | 410 |
| № 24 | вулиця Богдана Хмельницького, 28 | 410 |
| № 25 | вулиця Богдана Хмельницького, 25 | 798 |
| № 26 | вулиця Софіївська, 128 | 461 |
| № 30 | вулиця Волховська, 1 | 390 |
| № 31 | вулиця Катерини Білокур, 14 | 394 |
| № 32 | вулиця Волгодонська, 22 | 397 |
| № 33 | вулиця Білгородська, 95 | 213 |
| № 35 | вулиця Ювілейна, 46 | 990 |
Неформальна освіта
З 2015 року в м. Краматорськ функціонує освітня молодіжна платформа ВІЛЬна ХАта, що була створена після проведення в місті волонтерського табору Будуємо Україну Разом (БУР).
Засоби масової інформації
- Місцеві газети
- «Східний проєкт» (російською мовою)
- «Технополіс» (російською мовою)
- FM-радіомовлення
- 87,5 МГц — Радіо М
- 88,1 МГц — Радіо «49 паралель»
- 89,0 МГц — «Армія FM»
- 90,4 МГц — «Голос Донбасу»
- 90,9 МГц — «Громадське радіо»
- 91,3 МГц — «Радіо Культура»
- 99,0 МГц — «Країна ФМ»
- 100,3 МГц — «Радіо Промінь»
- 101,0 МГц — «Радіо НВ»
- 101,7 МГц — «Radio ROKS»
- 102,2 МГц — «Українське радіо»
- 102,8 МГц — «Радіо «П'ятниця»
- 103,9 МГц — «Класне радіо»
- 105,0 МГц — Мелодія FM
- 105,7 МГц — Перець FM
- 106,2 МГц — «Радіо «Релакс»
- 107,0 МГц — «Kiss FM»
- 107,4 МГц — «Хіт FM»
- 107,8 МГц — «Русское Радио Україна»
Культура
- Палаци культури:
- Палац культури і техніки Новокраматорського машинобудівного заводу (ПКіТ НКМЗ),
- Палац культури імені Леоніда Бикова,
- Міський Палац культури «Будівельник»,
- Клуб «Цементник» (нині протестантська церква).
- Музеї: історичний, художній.
- Аероклуб імені Леоніда Бикова[25].
- Будинок юних техніків
- Центр позашкільної роботи
- Приватна любительська балконна обсерваторія Краматорськ
- Три школи мистецтв
_2.jpg.webp)
Релігія
- Храм святого Пантелеймона (УПЦ МП)[26]
- Храм Архистратига Михаїла (УПЦ МП)[27]
- Храм Благовіщення пресвятої Богородиці (УПЦ КП)
- Храм св. Пророка Іллі (УГКЦ)
- Свято-Успенський храм (УПЦ МП)
- Храм Різдва Иоана Предтечі (УПЦ МП)
- Свято-Покровська церква (УПЦ МП)
- Свято-Троїцька церква (УПЦ МП)
- Храм Свят-Різдва Богородиці (УПЦ МП)
- Храм Святого Юрія УГКЦ, освячено в лютому 2017-го[28]
В 2017 р. прийнято рішення про будівництво та освятили хрест на місці майбутнього Храму святих страстотерпців Бориса и Глеба
Католицьку громаду за часів Російської імперії утворювали спеціалісти-робітники, зокрема, поляки. У 1912 році в місті служив о. Рилло. У старому місті 1917-го року було збудовано костел, закритий 1923-го. Після війни «Палац піонерів» було знищено, на його місці був встановлений пам'ятник Леніну.
2003-го зареєстровано католицьку громаду міста. Влада відмовилася співпрацювати з вірянами, тож ділянка під майбутній костел була придбана, але не виділена. 30 листопада 2008 року капличку освятив єпископ Мар'ян Бучек. Парафію Святого Духа обслуговує товариство Христове для Закордонної Полонії з парафії в Донецьку. Святі Меси у каплиці щонеділі о 15-00. Храмове свято — урочистість Зіслання Святого Духа[29].
Також у місті діють баптистські, протестантські та інші релігійні громади.
Архітектура
Житлова забудова міста представлена як одноповерховими будівлями приватного сектора, так і багатоповерховим (2–5-ти, 9-ти, 14-ти) будинками.
Архітектурною візитівкою є будівля Палац культури та техніки НКМЗ, збудований в 1950—1965 рр. за унікальним проєктом архітектора Д. М. Баталова. Цей монументальний Палац прикрашає практично всі буклети, видання, презентації про Краматорськ.
Пам'ятки
У місті на обліку перебуває 59 пам'яток історії та одна пам'ятка монументального мистецтва.
- Палац культури і техніки (1950—1965 рр.), архітектор Дмитро Баталов.
- Палац і садиба Бантишева (1858 р.) — двоповерховий палац у стилі класицизму та парк, площею 66 га зі старовинними скульптурами та дубами.[30]
- Перше відділення міліції — колишній особняк заступника директора заводу Краматорського металургійного товариства Е. Протце.
- Приватний будинок з обсерваторією у Тихому провулку (1926 р.).
- Клуб «Цементник» (вул. Дмитра Мазура).
- Колишній палац культури (театр) ім. Пушкіна, 1930-ті рр., відновлений в 1946 р.
- Палац культури імені Леоніда Бикова (колиш. Леніна) (вул. Шкільна), колишній заводу ім. С. Орджонікідзе (архітектори О. І. Дмитрієв, В. А. Веснін, Л. А. Веснін і А. А. Веснін, І. І. Леонідов, 1925). 1928 — 6 листопада 1930 р., зруйнований в 1941–1943 рр., відбудований у 1945—1946 р.
- Палац культури Донмашбуду «Будівельник» (1954 р.).
- Кав'ярня «Замок» — будівля збудована у вигляді середньовічного замку (1983 р.).
Спорт
Перше спортивне товариство з'явилося в 1912 р.
У місті є два стадіони: «Блюмінг» (1937, 1956 належить НКМЗ) в парку Пушкіна з трибунами на 5000 осіб та «Авангард» у Саду Бернацького (колиш. парку Леніна) (1927,[джерело?] 1968, належить СКМЗ) на 4000 глядачів.
На стадіоні «Авангард» грає футбольна команда «Краматорськ»[31] (колишній «Авангард-ТЕЦ», у сезоні 2012–2013 вперше починає виступати в першій лізі України[32][33]), а на «Блюмінг» — ФК «Краматорськ» (у сезоні-2012 виступає в чемпіонаті Донецької області[34]).
У Краматорську два плавальних басейни — в палаці культури НКМЗ (1963 р., перший у Донецькій області[35]) і в спорткомплексі ПТУ № 28.
Щорічно у вересні на День міста проводиться мотокрос у Кутовій балці.
В місті працює Донецький обласний шаховий клуб імені А. В. Момота, а також розташовано Федерація футболу Донецької області.
Видатні люди
2.jpg.webp)
Народилися:
- Абрамець Ігор Ігорович — лікар-фармаколог. Доктор медичних наук (1989)
- Леонід Биков — кіноартист і кінорежисер
- Анатолій Близнюк — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
- Сергій Бондарєв — герой Небесної Сотні
- Петро Гайдамака — композитор
- Гедеон Оксана Михайлівна (* 1973) — український прозаїк.
- Микола Голодек — визначний український та американський скульптор, художник[36]
- Жуков Олег Анатолійович (1977—2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Павло Кулик — Герой Радянського Союзу
- Куркуріна Ганна Іванівна (* 1966) — українська спортсменка і тренерка, абсолютна чемпіонка світу з у 2008, 2010 і 2012 років, володарка 14 рекордів.
- Лакомський Віктор Йосипович (1926—2014) — український фахівець у галузі металургії, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР та премії ім. Є. Патона НАН України.
- Лизогуб Віталій Миколайович — полковник СБУ, учасник російсько-української війни.
- Анатолій Лук'янов — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу
- Моторін Геннадій Анатолійович (1982—2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Неда Неждана — драматург
- Вадим Оліфіренко — педагог, науковець, письменник і громадський діяч
- Леонід Прядкін — український кінооператор
- Сірченко Андрій Володимирович (1973—2017) — волонтер, доброволець батальйону ОУН, учасник російсько-української війни.
- Тищенко Микола Анатолійович — науковець, діяч Народного Руху України
- Марковниченко Олександр Миколайович — чемпіон світу з командних шосейних велоперегонів
- Гарагуля Лариса Вікторівна — володарка Кубку світу 1992 р. з самбо
- Ольга Харченко — майстер спорту України міжнародного класу з кікбоксингу, тренер
- Чорний Сергій Миколайович (1967—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Чубенко Степан Вікторович (1997—2014) — народний Герой України, 16-річний воротар футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ), розстріляний бойовиками ДНР за проукраїнську позицію.
- Сергій Шевченко — заслужений журналіст України, письменник
- Валерій Ямбурський — кінорежисер, сценарист, Член Національної спілки кінематографистів Украиїни
- Павло Вовк — суддя Окружного апеляційного суду міста Києва
Жили й працювали
- М. Андрущенко — поет
- Микола Рибалко — поет, лауреат Шевченківської премії (1985)
- Руслан Пономарьов — наймолодший чемпіон світу з шахів
- Влас Чубар — співорганізатор Голодомору в Україні 1932—1933
- Іван Войтюк — режисер театру і кіно. В 1995—1997 рр. створив у колишньому кінотеатрі «Родина» та очолював міський професійний театр
- Іван Базилевський — український художник
- Масол Віталій Андрійович — 3-й Прем'єр-міністр України
- Костянтин Сіркен — один з конструкторів танка Т-26
- Яків Погребняк — почесний громадянин
- Євген Колобов — заслужений будівельник УРСР
- Володимир Кисельов — легкоатлет, олімпійський чемпіон
- Шевченко Сергій Якович — видатний український футболіст та тренер ФК «Авангард»
- Іван Пантелєєв — герой Небесної Сотні
Цікаво
У Краматорську виявили унікальний скелет мамонта. Рештки передали у міський музей історії. Скелет вимерлого ссавця зібрав місцевий палеонтолог Віктор Геращенко — на це він витратив 300 тисяч гривень[37].
1 листопада 2021 року, на площі біля залізничного вокзалу Краматорська на підготовлений майданчик було встановлено пам'ятник "Паровоз" - відреставровану машину типу 0-3-0, які випускалися з 1935 до 1957 року[38].
Будуємо Україну Разом (БУР)
В 2014 році, після звільнення міста з-під окупації ДНР, відбувся відбудовчий табір Будуємо Україну Разом (БУР), як наслідок вдалось допомогти матеріально і морально місцевим мешканцям пережити і відновитись після важкого періоду під проросійськими незаконними угрупуваннями, які спровокували війну на сході України, а також було створено молодіжний простір ВІЛЬна ХАта, яка стала чи не головним рушієм позитивних змін в місті і Україні.[джерело?]
Див. також
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- ДонОГА переезжает в Краматорск
- Історія Мар'ївки - «Технополіс» № 30 (419) від 27 липня 2000. Архів оригіналу за 7 січня 2009. Процитовано 16 липня 2014.
- Пчелкінські кам'яні дерева - «Технополіс» № 9 (398) від 2 березня 2000. Архів оригіналу за 3 листопада 2004. Процитовано 16 липня 2014.
- М. П. Янко Топонімічний словник України. Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 26 вересня 2016.
- Острогорский М. (ред.) Борьба за Октябрь на Артемовщине, с. 72
- Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945»/М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
- Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
- У Краматорську під час артобстрілу частково зруйновано цехи двох заводів
- У Краматорську за час боїв загинули до 50 осіб, більшість з них — мирні жителі — мерія
- Краматорськ захищатимуть загони самооборони Краматорськ захищатимуть загони самооборони]
- ДонОДА переїжджає із Маріуполя до Краматорська
- Про внесення змін до мережі адміністративних судів України: Президент України; Указ від 12.11.2014 № 866/2014
- Жертв трагедии в Краматорске стало больше — ДонОГА
- Проект Постанови Верховної Ради України про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році (реєстр. № 7274 від 10.11.2017, поданий Народними депутатами України Єленським В. Є., Княжицьким М. Л., Лесюком Я. В.)
- Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 27 листопада 2012.
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- Фото із сайту Photo.tramvaj.ru
- Фото із сайту Photo.tramvaj.ru
- Новокраматорський машинобудівний завод. Архів оригіналу за 13 квітня 2009. Процитовано 2 квітня 2007.
- Краматорський завод важкого верстатобудування
- Завод автогенного обладнання «ДОНМЕТ»
- За трьома зайцями. Як у Краматорську створили центр дозвілля, який навчився заробляти на себе. Свои.City (рос.). Процитовано 4 лютого 2020.
- Из истории Краматорского аэроклуба
- Пантелеимоновский храм при 3-й городской больнице. ge (ru-ru). Процитовано 2 травня 2018.
- Георгиевский храм. ge (ru-ru). Процитовано 2 травня 2018.
- У Краматорську освятили храм для військових
- КРАМАТОРСЬК (Краматорівка). Каплиця Зіслання Святого Духа
- «Лисичанский Хогвартс» и дом с обсерваторией. Открываем необычные здания Донбасса. Свои.City (рос.). Процитовано 5 лютого 2020.
- Сайт ФК «Авангард»
- /football_news.php? readmore = 6020 Професіональна футбольна ліга України
- Перша ліга: Нива знялася зі змагань — football.ua
- Східний проект — новини Краматорська, У суботу стартує чемпіонат Донецької області з футболу. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 16 липня 2014.
- Спорт в Донбасі. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 16 липня 2014.
- NICHOLAS HOLODEK (28 липня1924 р. — мешкає в Аргентині) — визначний український та американський скульптор, художник, іконописець, https://svitua.org/video/item/1719-mykola-holodek, http://www.nicholasholodek.org/ Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.
- УНІКАЛЬНА ЗНАХІДКА: ЯК У КРАМАТОРСЬКУ ВИЯВИЛИ СКЕЛЕТ МАМОНТА
- На привокзальній площі Краматорська встановили пам'ятник "Паровоз". (рос.) 01.11.2021
Джерела та література
- О. Г. Бажан, Д. В. Грузін. Краматорськ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 291. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- В. Ф. Коцаренко. Краматорськ // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
- Краматорськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)