Ткаченко Іван Андрійович (гірничий інженер)

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1921 році учнем телеграфіста на Донецькій залізниці.

Після служби в Червоній армії, з 1928 року працював на шахті «Чорноморка» в місті Лисичанську наваловідбійником, одночасно навчався на робітничому факультеті.

Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1935 році закінчив Донецький індустріальний інститут, отримав спеціальність гірничого інженера із підземної розробки вугільних родовищ.

У 1935—1937 роках — начальник дільниці шахти «Чорноморка» Донецької області. У 1937—1939 роках — головний інженер шахти № 22 тресту «Сніжнянантрацит» Донецької області.

У 1939—1941 роках — керуючий тресту «Сніжнянантрацит» Сталінської області.

Під час німецько-радянської війни евакуйований на схід. У 1941—1943 роках працював в Іркутській області головним інженером тресту «Черемховвугілля».

У березні 1943 року повернувся до Ворошиловграда, брав участь у відновленні шахт у Ворошиловградській області, потім в Сніжному та Макіївці Сталінської області.

У 1950—1951 роках — начальник виробничого відділу комбінату «Ворошиловградвугілля».

У 1951—1956 роках — керуючий вугільного тресту «Первомайськвугілля».

У 1956—1961 роках — начальник комбінату «Донбасантрацит» міста Красний Луч Ворошиловградської (Луганської) області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1957 року за видатні успіхи в справі збільшення видобутку вугілля Івану Андрійовичу Ткаченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і молот».

У 1961 — грудні 1962 року — заступник голови Луганської Ради народного господарства (раднаргоспу).

У 1963 — 14 лютого 1964 року — голова планової комісії Донецько-Придніпровського економічного району.

• Герой Соціалістичної Праці (26.04.1957)
• два ордени Леніна (26.04.1957)
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• медалі
• кавалер почесного звання «Шахтарська Слава» трьох ступенів

• Ткаченко Іван Андрійович (рос.)