Ткаченко Олександр Миколайович (боксер)

Спортивні медалі
Бокс
Чемпіонат Європи

Ткаченко Олександр Миколайович
Загальна інформація
Громадянство	Україна; СРСР
Народження	14 листопада 1955 (66 років); Сталіно, Українська РСР, СРСР
Зріст	164 см
Спорт
Вид спорту	бокс
Тренери	Анатолій Коваленко
Участь і здобутки
Нагороди

Олександр Миколайович Ткаченко (нар. 14 листопада 1955, Сталіно, Українська РСР, СРСР) — радянський боксер мінімальної та найлегшої вагових категорій, виступав за збірну СРСР у другій половині 1970-х років. Чемпіон Європи, чотириразовий чемпіон СРСР, учасник літніх Олімпійських ігор у Монреалі, заслужений майстер спорту, генеральний директор об'єднаної федерації боксу Донецької області. На даний час займає пост президента Федерації бокса ДНР[1].

Біографія

Олександр Ткаченко народився 14 листопада 1955 року в Сталіно. Навчався в загальноосвітній школі № 89, перебуваючи в п'ятому класі, разом з братом-близнюком Володимиром записався в секцію боксу — про набір дізнався випадково з оголошення. Займався під керівництвом заслуженого тренера Анатолія Коваленко, представляв спортивне товариство «Динамо».

Спортивная кар'єра

Першого серйозного успіху на рингу домігся в 1972 році, коли потрапив у число призерів першості України серед юнаків, тоді як два роки по тому вигравав у мінімальній вазі все юніорські змагання, в яких брав участь: став чемпіоном республіки, чемпіоном СРСР, чемпіоном Європи. За рахунок цих перемог пробився до дорослої збірної країни, виграв національну першість і з'їздив на чемпіонат Європи 1975 року в Катовіцах, де переміг усіх своїх суперників, в тому числі таких титулованих боксерів як Дьордь Гедо і Енріке Родрігес у півфіналі та фіналі відповідно.

Завдяки низці вдалих виступів Ткаченко удостоївся права захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі, проте вже у другому своєму матчі на турнірі несподівано зазнав поразки — не зміг пройти тайца Паяо Поонтарата. На європейській першості 1977 року у Галле виступав в найлегшій ваговій категорії і завоював срібну медаль, у фінальному матчі поступився поляку Лєшеку Блажіньскому. У 1978 році Олександр Ткаченко вчетверте став чемпіоном СРСР, але незабаром прийняв рішення завершити кар'єру. Всього провів в аматорському боксі 198 боїв, з них 186 закінчив перемогою. У 1991 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Нині проживає в рідному Донецьку, є генеральним директором об'єднаної федерації боксу Донецької області.

Спортивні здобутки

Олімпійські ігри

На літніх Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі провів дві зустрічі: у першій переміг домініканського спортсмена Елеонсіо Мерседеса, у другому поступився тайцю Паяо Поонтараті.

Чемпіонати Європи

1975 Катовиці (до 48 кг) — золото.
1977 Вейле (до 51 кг) — срібло.

Чемпіонат Європи серед юніорів

1974 Київ (до 48 кг) — золото.

Спартакіади та Чемпіонати СРСР

1973 Вільнюс Чемпіонат (до 48 кг) — бронза[2].
1975 Ташкент Спартакіада (до 48 кг) — золото[3].
1975 Ташкент Чемпіонат (до 48 кг) — золото[4].
1976 Свєрдловськ Чемпіонат (до 48 кг) — золото[5].
1977 Фрунзе Чемпіонат (до 51 кг) — золото[6].
1978 Тбілісі Чемпіонат (до 51 кг) — бронза[7].
1979 Москва Спартакіада (до 51 кг) — срібло.
1979 Москва Чемпіонат (до 51 кг) — золото[8].

Спартакіади та Чемпіонати УРСР

1975 Дніпропетровськ Спартакіада (до 48 кг) — золото[9].

Участь в інших турнірах

24 січня 1976 року під час матчьової зустрічі СРСР—США Олександр Ткаченко у вазі до 48 кг здолав Луїса Кертиса[10].

Примітки

Посилання

Олександр Ткаченко — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Федерация бокса ДНР

[2] Чемпионат СССР (1973)

[3] История. Спартакиада народов СССР 1975 года

[4] Чемпионат СССР (1975)

[5] Чемпионат СССР (1976)

[6] Чемпионат СССР (1977)

[7] Чемпионат СССР (1978)

[8] Чемпионат СССР (1979)

[9] Спартакиада УССР (1975)

[10] Матчевые встречи СССР-США (1976)