Токуґава Ієйосі
Токуґава Ієйосі (яп. 徳川 家慶, 22 червня 1793 — 27 липня 1853) — 12-й сьоґун сьоґунату Едо. Правив у 1837-1853.
| Токуґава Ієйосі | |
|---|---|
| яп. 徳川家慶 | |
 | |
| Народився |
22 червня 1793 Замок Едо |
| Помер |
27 липня 1853 (60 років) ·серцева недостатність |
| Поховання |
 |
| Країна | Японія |
| Діяльність | Сьоґун |
| Посада | Сьоґунат Едо, Konoe Daishod, Двірцевий міністр, Лівий міністр і Сьоґун |
| Військове звання | Сьоґун |
| Рід | Tokugawa Shogunated |
| Батько | Токуґава Ієнарі |
| Мати | Kōrin'ind |
| Брати, сестри | Tokugawa Atsunosuked, Hachisuka Narihirod, Tokugawa Nariharud, Tokugawa Narikatsud, Tokugawa Nariyukid, Sue-himed, Yasu-himed, Kiyo-himed, Tokugawa Naritakad, Matsudaira Narisawad, Tokugawa Torachiyod, Tokugawa Narinorid, Ikeda Narihirod, Mine-himed і Matsudaira Naritamid |
| У шлюбі з | Takako-joōd, Myōka-ind, Honju-ind, Ohana no katad, Shumyōind і Kenkōind |
| Діти | Tokugawa Yoshimasad, Токуґава Ієсада, Teruhimed, Mine-himed, Tokugawa Narinorid, Matsudaira Narikotod, Matsudaira Naritamid, Matsudaira Nariyoshid, Matsudaira Narisadad, Ikeda Narihirod, Tokugawa Naritakad, Matsudaira Narisawad і Tokugawa Torachiyod |
| Автограф |
 |
Життєпис
Другий син Токуґави Іенарі, 11-го сьоґуна сьоґунату Едо. У квітні 1837 року Токуґава Ієйосі був проголошений новим сьогуном Японії, але фактично він почав правити лише після смерті свого батька в 1841 році. Того ж року розпочав свої реформи родзю Мідзуно Тадакуні. Він заохочував заощадливість, сприяв викоріненню асоціальних звичаїв та практик, повертав селян з міст до сіл, розпускав картелі купців-монополістів кабунакама, конфісковував землі хатамото і даймьо в околицях Едо та Осаки в обмін на землі в провінції. Проти такого суворого курсу постійно виступали чиновники центрального уряду та населення, до того ж вони не мали значного економічного ефекту. Тому Реформи Темпо було згорнуто 1843 року.
Водночас значне занепокоєння викликала поразка династії Цін в Першій опіумній війні проти Великої Британії. Бакуфу вирішило озброюватися для можливого спротиву європейцям, проте лише окремі залоги на узбережжі досягли успіхи в отриманні сучасної вогнепальної зброї. Втім у 1844 році відмовив делегації Нідерландів відкрити порти Японії для торгівлі.
Незважаючи на завершення реформ їх дія ще тривала протягом 1840-х років. Але зрештою під тиском даймьо і торгівців більшість рішень Мідзуно було скасовано. Наказ про розпуск кабунакама було остаточно скасовано в 1851 році. Спроба уряду впоратися шляхом реформ з фінансовими труднощами продемонструвала його безсилля і міцність економічних позицій торгово-підприємницького стану. Успішно пройшли реформи в деяких економічно розвинутих ханах.
1853 року сьоґун Токуґава Ієйосі помер. Владу перейняв його син Токуґава Ієсада.
Див. також
Джерела та література
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.