Томо Медвед

То́мо Ме́двед (хорв. Tomo Medved; нар. 17 березня 1968, Цетінград) — відставний бригадний генерал хорватської армії, міністр ветеранів у правоцентристських урядах Тихомира Орешковича та Андрея Пленковича.

Томо Медвед
Tomo Medved
Народження 17 березня 1968(1968-03-17) (53 роки)
СФРЮ,
СР Хорватія,
громада Слунь
Країна  Хорватія
Приналежність Збройні сили Хорватії
Вид збройних сил Сухопутні війська Хорватії
Освіта вища
Роки служби 1990-2011
Партія Хорватська демократична співдружність
Звання бригадний генерал
Формування 1-ша механізована гвардійська бригада «Тигри»
Війни / битви Хорватська війна
По відставці Міністр у справах ветеранів Хорватії
(2016- )
Нагороди Орден князя Домагоя
Орден Хорватського хреста
Орден Хорватського трилисника
Медаль Вдячності Батьківщини
 Томо Медвед у Вікісховищі

Біографія

Народився в селі Шильковача, що в громаді Цетінград. Здобув середню технічну освіту, закінчивши технікум, працював на «Хорватських залізницях».[1]

Має вищу освіту в галузі економіки підприємств і фінансів, говорить англійською мовою.[2]

У листопаді 1990 добровольцем записався у загін, який діяв у селі Ракитє як підрозділ частини спецпризначення МВС Хорватії, що пізніше переросла у знамениту 1-шу механізовану гвардійську бригаду «Тигри».[1]

У наступному році призначений командиром взводу 2-го батальйону 1-ї механізованої гвардійської бригади «Тигри», де згодом став командиром роти.

Тричі поранений. Перший раз на початку Вітчизняної війни 16 серпня 1991, на західнославонському фронті, коли під час бою йому в легені влучив осколок. У жовтні 1991 у Покупському Медвед дістав вогнепальне поранення плечової ділянки руки. Розказують, що він це поранення вважав за подряпину і не хотів залишати бойових товаришів ні за яку ціну. Втретє дістав поранення у червні 1992 у місцевості позаду Дубровника, коли йому в ділянку хребта поцілив шматок шрапнелі.[1]

Після війни займав високі посади в ЗС, а в липні 2006 вступив на посаду радника начальника Генштабу з питань сухопутних військ. Був начальником управління кадрів Генштабу Збройних сил Хорватії.

2009 року підвищений до звання бригадного генерала. Звільнився за власним бажанням 2011 року.

У 1995–1996 роках навчався у загребському Командно-штабному училищі ім. Благо Задро (теперішній Військовій академії ім. Франьо Туджмана), а в 2005–2006 роках проходив підготовку у Військовому училищі ім. бана Йосипа Єлачича за напрямом «стратегічне і оперативне планування». Також закінчив Інститут мови Міністерства оборони США.

Відзначений низкою вищих державних нагород, таких як орден князя Домагоя, орден Хорватського хреста, орден Хорватського трилисника, медаль Вдячності Батьківщини з нагоди 5- і 10-річчя, медаль за участь в операції «Літо '95».[1]

У нього було двоє братів і п'ять сестер. Обидва брати, старший Мілан і молодший Іван були добровольцями війни за незалежність. Мілан загинув в останні дні війни під час операції «Буря». Іван зараз військовий діяч ЗС Хорватії.[2]

Член ХДС, брав активну участь в демонстрації фронтовиків хорватської війни за незалежність перед Міністерством ветеранів на Савському шляху, 66. Це була 555-денна, розпочата 20 жовтня 2014 року, акція протесту частини ветеранів, які відчули себе «на узбіччі суспільства» через бездіяльність міністерства і тому вимагали відставки міністра, його заступників і помічників.[3]

Голова Об'єднання ветеранів формування «Тигри», член Комітету ХДС у справах ветеранів.

15 березня 2016 прем'єр-міністр Орешкович на прес-конференції представив його як нового міністра у справах ветеранів Хорватії,[4] a 21 березня 2016 хорватський парламент затвердив його на цій посаді.

Одружений, батько трьох дітей.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.