Операція «Буря»

З одного боку виступала хорватська армія, з другого — сербське військо Республіки Сербська Країна. Хорватському війську допомагала Хорватська рада оборони і П'ятий корпус Армії Республіки Боснії і Герцеговини. Югославська армія не реагувала на хорватську атаку, а Військо Республіки Сербської серйозно діяло лише 7 серпня, коли його військово-повітряні сили атакували хорватські підрозділи на річці Сава та міста Кутіна, Вировитиця, Пожега і Жупаня. Останній корпус армії Республіки Сербська Країна, 11-й Славонсько-Баранський корпус, залишився в Барані і не воював.

Карта територіального поділу Республіки Сербська Країна в 1995 р.

Після важких боїв, Вітчизняна війна на початку 1992 року увійшла в «спокійну» стадію, у якій по один бік лінії фронту опинилася Республіка Сербська Країна, сербський утвір на окупованих хорватських землях, а по інший бік — законна влада Хорватії, яких розгороджували миротворчі сили ООН (СООН і пізніше ОООНВД). Переважну більшість хорватів на окупованій території було вигнано або вбито.

У цій стадії, яка тривала до осені 1994 року, Хорватська армія вела бойові дії головним чином у прикордонних районах Боснії і Герцеговини, а також провела в 1993 році дві невеликі операції проти сербських сепаратистів: у січні в місцевості, прилеглій до Задара (операція «Маслениця»), а у вересні в районі Госпича (операція «Медакський котел»).

Про початок операції «Буря» було заздалегідь оповіщено миротворчі сили ООН (UNCRO), розгорнуті вздовж лінії фронту.

Президент Хорватії Туджман публічно закликав солдатів армії Сербської Країни здатися і запевнив їх, що вони отримають амністію відповідно до хорватських законів. Всім, хто не брав активної участі в заколоті, було запропоновано залишитися вдома і дочекатися приходу хорватської влади.

Прапор на Кнінській фортеці. На ранок 5 серпня близько 9.30 досягнуто найбільшого успіху операції: 7-ма гвардійська бригада з частинами 4-ї гвардійської бригади увійшла в покинутий Кнін, що символічно означало кінець Країни, а командир 7-ї бригади Іван Кораде здійняв над фортецею державний прапор Хорватії.

Операція розпочалася 4 серпня о 5 годині ранку потужним артилерійським і ракетним вогнем хорватської армії по передовій і тилах сербських військ на 630-кілометровій лінії фронту (найбільшій у Європі з часів закінчення Другої світової війни. Для порівняння: передній край битви при Арденнах у 1944 р. простягався в довжину на 110 км) з одночасною атакою хорватських військ та спецпідрозділів поліції на сербські позиції від Ясеноваца на сході до Босансько-Грахово на півдні. Безпосередньо перед атакою хорватська військова авіація атакувала центри зв'язку і командні пункти противника (Єлавац, Петрова гора, Банський Грабоваць і Бунич). Після знищення силами ВПС Хорватії ворожих систем зв'язку та артпідготовки по військових цілях хорватські сили розгорнули атаку одночасно в 30 напрямках, головними з яких були від гір Велебіт і Дінара на Кнін. Ударну силу на головних напрямах атаки становили гвардійські бригади за підтримки спеціальної поліції МВС та 1-го Хорватського гвардійського корпусу і домобранських та резервних частин. Це була в тактичному і стратегічному сенсі військова операція, яку завдяки її оригінальності та ефективності досліджуватимуть численні військові аналітики. Вже в рамках операції «Літо '95» закладено передумови для просування 4 і 7 гвардійських бригад із вершин Дінари в бік Кніна. З іншого боку від Велебіту через село Светий Рок у напрямку Кніна завзято пробивалися спеціальні підрозділи поліції. Вертолітним десантом в глибокий тил ворога проник 1-й хорватський гвардійський корпус. Північніше з району Капели через Слунь і Раковицю з одного та Кореницю і Плітвіцькі озера з другого боку наступали сили 1-ї гвардійської бригади задля з'єднання з 5-м корпусом Армії Республіки Боснії і Герцеговини з метою розблокування анклаву Біхач. Взяття перевалу Любово і нейтралізація ворожої повітряної бази в Удбині було завданням 9-ї гвардійської бригади. Територію Банії було оточено з кількох напрямків. Ударною силою в напрямі Петріня, де ворог чинив запеклий опір, і далі в напрямку Гліни була 2-га гвардійська бригада. Підрозділи 3-ї і 5-ї гвардійських бригад у той час перебували в стані боєготовності на крайньому сході Хорватії на випадок будь-яких ворожих пересувань.

Протягом першого дня операції глибина проникнення хорватських військ становила від п'яти до п'ятнадцяти кілометрів, а опорні пункти ворога взято в кільце або півкільце. Вже другого дня операції проведено вісімдесят відсотків запланованих бойових завдань. Більшість окупованих хорватських міст була знову вільна, святкували визволення Костайниця, Петріня, Гліна, Слунь, Грачаць, Обровац, Дрніш... Святкували і в Кніні, який був центром ворожого заколоту, та водночас прадавнім хорватським королівським містом. Святкувала вся Хорватія.

За винятком Бенковацької бригади, сили 7 і 15 корпусу Сербського Війська Країни було розбито вже першими ударами, і вони в безладді відступили до Баня-Луки. Один домобранський полк провів на цій ділянці фронту обхід з Дінари у бік Києво. Спеціальні підрозділи поліції скористалися зайнятими ще 1993 року позиціями на горі Велебіт і швидко просувались до Грачаця, взяли його і зупинилися, щоб пропустити ворога, який відступав з Кнінської Країни та з-під Шибеника в Боснію.

Зі своїх позицій біля Ґрахово хорватські війська 4 серпня сильно обстріляли Кнін, випустивши за кілька годин близько 2000 снарядів. Вранці 5 серпня, близько 9:30, досягнуто найголовнішого успіху операції: 7 Гвардійська бригада з частинами 4-ї Гвардійської бригади увійшла в залишений Кнін, що символічно означало кінець Країни.

У напрямі Врліки і Дрніша проривалася одна піхотна бригада і один полк ополчення, які біля Дрніша наткнулися на короткочасний опір. Незабаром було визволено Врліку, Дрніш і Бенковац. Розгромлені сербські війська відступили до Ліки та Боснії.

Загальні хорватські військові втрати становили 174 загиблих, 1100 поранених (важко — 572 і легко —528), полонених 3, пропалих безвісти 15, загалом 1314.

Безповоротні втрати сербської армії Країни були значно вищими від хорватських. За хорватськими даними, до 21 серпня 1995 року прибрано і належним чином поховано 560 загиблих бійців сербської армії Країни.

Воєнні трофеї, захоплені Хорватією: 4112 одиниць стрілецької зброї, 159 ручних пускових установок, 120 різних мінометів, 98 артилерійських гармат (калібру 76-152 мм), 6 багатозарядних ракетних установок 128 мм, 59 зенітних гармат, 54 бронемашини, 22 інженерні машини, 497 військових транспортних засобів, 6 винищувачів-бомбардувальників тощо.

Операція «Буря» — це найвідоміша і наймасштабніша операція хорватської армії та символ війни Хорватії за незалежність. Хоча вона і не привела до визволення всієї країни, «Буря» вважається кінцем війни в Хорватії, а в Боснії і Герцеговині вона відіграла ключову роль, розблокувавши Біхацький анклав. Нею змінено стратегічне співвідношення сил у регіоні на користь хорватської армії. Ймовірно, найважливішим результатом є очевидна поразка концепції Великої Сербії на землях Хорватії та створення передумови для припинення війни в Боснії і Герцеговині.

На згадку про перемогу у війні та про день визволення в ході військово-поліційної операції «Буря» хорватською армією окупованого міста Кнін щороку в Хорватії 5 серпня святкується День перемоги і подяки батьківщині та День хорватських оборонців.

З визволенням такого осередку ворожого заколоту в Хорватії як Кнін було досягнуто найважливішої стратегічно-політичної і військової мети не тільки операції «Буря», а й усієї війни за незалежність. Усього лише кілька днів по тому і на північному відрізку фронту ворожі сили 21-го Кордунського корпусу були змушені підписати капітуляцію.