Тоня Гардінг

Тоня Гардінг народилася в Портленді, штат Орегон в сім'ї Лавонії та Ела Гардінга. Мала зведеного брата Кріса Девісона (помер). Батько Тоні мав проблеми зі здоров'ям, через що він періодично не міг працювати. Тоня заявляла, що мати знущалася над нею, всупереч заявам самої матері.[1] Вона почала кататися на ковзанах в ранньому віці. Свій перший потрійний лутц Тоня виконала, коли їй було 12 років. Багато з її нарядів для виступів зшиті матір'ю.

Тоня перестала відвідувати старшу школу на другому курсі, а пізніше приєдналася до GED. Перший гонорар за міжнародні змагання вона отримала, коли вчилася в середній школі.

Вийшла заміж за Джеффа Гіллоулі 1990 року, коли їй було 19. Їхній бурхливий шлюб закінчився 1993-го, коли їй виповнилося 22.[2] Одружена з 42-річним Джозефом Дженсен Прайсом. Вони одружилися 23 червня 2010 року.

Гардінг почала сходження до слави в середині 1980-х, кілька разів посідаючи шосте місце на чемпіонаті США 1986 року, потім п'яте (1987 і 1988) і третє (1989). Її обґрунтовано вважали основною претенденткою на титул чемпіонки США 1990 року, бо Тоня виграла етап гран-прі «Skate America» 1989-го. Але через застуду і астму свою довільну програму вона виконала погано і тому скотилася з другого місця після короткої програми до підсумкового сьомого. Гардінг прекрасно стрибала і виконувала спіралі, але обов'язкові фігури виходили недостатньо добре.

1991-й рік став найуспішнішим в кар'єрі Тоні. Вона вдало виконала свій перший потрійний аксель (лутц або стрибок) на чемпіонаті США, завоювавши титул і з оцінкою «6.0» за техніку (раніше «6.0» за техніку вже отримувала Деніз Більманн в 1978). На чемпіонаті світу виконала потрійний аксель в довільній програмі, проте замість потрійного тулупа виконала лише одинарний, а замість потрійного сальхова — лише подвійний і посіла друге місце, слідом за Крісті Ямагучі. За свою кар'єру Гардінг виконала чотири потрійних акселя: всі 1991 року, коли вона впоралася з кожною спробою — один на чемпіонаті США, ще один на чемпіонаті світу і два восени 1991-го на етапі Гран-прі «Skate America». На останньому змаганні вона досягла ще трьох «вперше»:

1. Стала першою жінкою, яка виконала потрійний аксель в короткій програмі
2. Стала першою жінкою, яка виконала два потрійних акселя на одному змаганні
3. Стала першою людиною, що виконала каскад з потрійним Акселем (потрійний аксель — подвійний тулуп)

Ковзанка у Портленді, де Тоня почала навчання.

Після 1991 року їй більше жодного разу не вдалося виконати потрійний аксель на змаганнях і її кар'єра пішла на спад.

1992-го Гардінг стала третьою на чемпіонаті США, вивихнувши ногу на тренуванні. Вона стала четвертою на Олімпіаді-1992. На чемпіонаті світу того ж року посіла шосте місце. У наступному сезоні вона показала ще гірший результат (на чемпіонаті США) і не пройшла кваліфікацію для участі в чемпіонаті світу.

Представники ЗМІ в очікуванні тренування Тоні Гардінг напередодні зимових Олімпійських ігор 1994 року.

Тоня Гардінг на зимових Олімпійських іграх 1994 року

Тоня Гардінг прославилася після нападу на її суперницю Ненсі Керріган, що сталося 6 січня 1994 року. Широко відомий напад стався на тренуванні перед виступом на чемпіонаті США в Детройті. Її колишній чоловік Джефф Гіллоулі і охоронець Шоун Екардт[12] підмовили Шейна Стента зламати праву ногу Ненсі, щоб вона не змогла змагатися. Після того як Стент не зміг знайти Керріган на ковзанці в Массачусетсі, він поїхав за нею в Детройт і вдарив її поліцейською телескопічною дубинкою в стегно на кілька дюймів вище коліна.[13] Він лише забив ногу Ненсі, а не зламав, але ця травма змусила її відмовитися від участі в національній першості.

Гардінг виграла чемпіонат США і вони обидві, разом з Керріган, потрапили в Олімпійську збірну. Після того як Тоня зізналася, що знала про напад, Асоціація фігурного катання США і Національний Олімпійський комітет США ініціювали процедуру виключення Гардінг з команди, але вона зберегла своє місце, пригрозивши почати судовий процес.[14] Вона стала восьмою в Ліллегамері, в той час як Ненсі Керріган (що повністю відновилась після травми) завоювала срібну медаль. При цьому на цих іграх стався інцидент з самої Гардінг — шнурок її ковзана раптово порвався перед виходом на лід для виконання довільної програми.

Напад на Керріган і звістка про плани участі Гардінг викликали справжню бурю в ЗМІ. У січні 1994 року Тоня потрапила на обкладинки журналів «Time» і «Newsweek». Репортери та знімальні групи теленовин відвідували її тренування в Портленді і розбили табір перед будинком Керріган. CBS доручила журналістці Конні Чанг всюди слідувати за Тонею в Ліллегаммері. Більше чотирьохсот представників преси влаштували тисняву на тренувальній ковзанці в Норвегії. Скотт Хемілтон висловлював невдоволення, що «світова преса прибула на Олімпіаду в гонитві за однією, не пов'язаної з цим заходом, сенсацією».[15] Трансляція запису короткої програми на Олімпійських іграх стала однією з найбільш популярних телевізійних передач в американській історії.

1 лютого 1994 року Джефф Гіллоулі прийняв угоду про визнання провини в обмін на свідчення проти Гардінг. Гіллоулі, Стент, Екардт та їх спільник Деррік Сміт, що чекав в машині, потрапили до в'язниці за цей злочин.

Тоня Гардінг уникла пред'явлення позову і можливого ​​ув'язнення 16 березня, визнавши провину у вступі в змову з нападниками з метою перешкодити їхньому судовому переслідуванню.[16] Як покарання, вона отримала три роки умовно, 500 годин громадських робіт і штраф в розмірі 160 тисяч доларів. В рамках угоди вона була змушена знятися з минулого чемпіонату США і вийти з Асоціації фігурного катання.[17] 30 червня 1994 року, після проведення власного розслідування обставин нападу, Асоціація фігурного катання США позбавила Тоню титулу чемпіонки США 1994 року і довічно відсторонила її від участі в турнірах, що проводяться Асоціацією, як спортсменки або тренера.[18]

Асоціація фігурного катання зробила висновок, що Гардінг знала про напад до того, як він стався, і проявила «повне нехтування чесністю, хорошою спортивною і етичною поведінкою». Незважаючи на те, що Асоціація фігурного катання США не контролювала ніяких професійних турнірів, Тоня стала там «персоною нон грата», тому що деякі спортсмени і промоутери не бажали працювати з нею. Внаслідок цього, вона не змогла отримати вигоду від буму в професійному фігурному катанні, який пішов за скандалом.[15]

Гардінг відстоювала свою позицію щодо нападу і стверджувала, що відчуває до нього огиду. В знак цього вона зробила татуювання у вигляді ангела на спині. У автобіографії «Записки Тоні», написаної 2008 року, Гардінг стверджує, що хотіла подзвонити до ФБР і повідомити про все, але передумала, коли Гіллоулі нібито пригрозив їй смертю після зґвалтування під дулом пістолета, в якому разом з Джеффом брали участь ще двоє незнайомих їй чоловіків. Гіллоулі, який пізніше змінив ім'я на Джефф Стоун, назвав її твердження «вкрай безглуздими».

Гардінг деякий час брала участь в боях в професійному боксі. 2010 року вона втретє вийшла заміж і 2011-го народила первістка у віці 41 року.

У 2017 році вийшла чорна комедія «Я, Тоня», заснована на подіях з життя спортсменки. Роль Гардінг виконала Марго Роббі (у дорослому віці) та Маккенна Грейс (у дитинстві).