Тоні Драго

Вік Харріс, професійний гравець і людина, що відкрив талант Стіва Девіса, виявився першим, хто помітив талант юного Драго, коли той переміг на національному любительському чемпіонаті. Слідом за цим успіхом на іншому аматорському турнірі — чемпіонаті світу — мальтієць зробив рекордний брейк — 132 очка. Хоча на тому змаганні він дійшов тільки до чвертьфіналу, в сукупності ці два виступи дали право потрапити йому до мейн-туру на наступний рік. Драго не був першим професійним снукеристом з Мальти — в 1983 Пол Міфсуд також грав у мейн-турі, але не добився серйозних результатів і вже через рік повернувся на аматорський рівень.

У своєму першому сезоні в ранзі професіонала Тоні Драго зумів дійти до 1/8 фіналу на Гран-прі і до 1/16 на чемпіонаті Великої Британії. Незважаючи на порівняно невдалі виступи на інших турнірах, він зайняв 37 позицію в світовому рейтингу. Наступний сезон був майже таким же, але чвертьфінал на чемпіонаті Британії дозволив Драго увійти в Топ-32. А найкращим досягненням мальтійця в сезоні 1987/88 став чвертьфінал чемпіонат світу. Тоді він переміг екс-чемпіонів турніру: Алекса Хіггінса та Денніса Тейлора, перш ніж поступився майбутньому переможцю — Стіву Девісу. Завдяки цьому і виходу в 1/8 фіналу на Гран-прі, Тоні піднявся до 20 місця. Варто відзначити ще одне досягнення Драго — в тому році він встановив рекорд, вигравши у Денні Фаулера партію за три хвилини — наочний показник швидкості його гри.

Однак за цим пішов провальний сезон 1988/89, в якому він лише кілька разів доходив до 1/16 фіналу рейтингових змагань. Як результат — його рейтинг впав до 30-го.

Мабуть, п'ятий за рахунком сезон (1989/90) став свого роду «стабілізуючим» для Тоні, причому на досить великий термін — 9 років. Протягом цього періоду він був постійним учасником основних стадій всіх турнірів. Тоді ж до Драго прийшли самі запам'ятовуються і значущі перемоги не тільки в його кар'єрі, а й в історії всього сучасного снукеру. Одним з таких матчів став поєдинок чемпіонату Великої Британії 1996 року проти Джона Хіггінса — тоді «Торнадо» зробив найшвидший сотенний брейк за всю історію снукера (3 хвилини 31 секунда). А в 1992 році мальтієць зробив найшвидший розгром у матчі до 5 перемог (34 хвилини) — подія відбулася на міні-рейтинговому турнірі Strachan Challenge. Суперником Драго по тому матчу був Шон Лонеган. Ще один пам'ятний поєдинок відбувся в 1996 році на чемпіонаті світу, коли Тоні і «Ракета» — Ронні О'Салліван зіграли матч до 13 перемог за 167 хвилин і 33 секунди. Суперники розіграли 17 фреймів (13:4 на користь О'Саллівана) швидше, ніж за 10 хвилин кожен.

А ось вигравати змагання у Тоні не виходило. Єдиною перемогою на рейтинговому турнірі став виграш Strachan Challenge 1993 року. Хоча Драго цілком міг виграти набагато більше титулів, його характер і те, як він сприймав невдачі, не дозволили йому стати провідним снукеристом того часу. Тим не менше, йому вдалося побувати в кількох фіналах великих турнірів. Найкращим для Драго вийшов фінал у його «домашньому» змаганні, Гран-прі Мальти, коли він і його суперник, Джон Перрот, розіграли контрову партію. Але й там сильнішим виявився Перрот. Серед інших матчів можна виділити фінали того ж Гран-прі Мальти, тільки 1996 року; World Masters 1991-го (тоді за фінал Драго заробив 70 000 фунтів стерлінгів) та International Open 1997, коли він програв Стівену Хендрі, 1:9. Найвище рейтингове досягнення Тоні сталося у 1998 році, коли він посів 10-е місце.

Але наприкінці 90-х і без того не надто стабільна гра Тоні стала поступово погіршуватися. Хоча він зробив 147 в 2002 році, його удари перестали бути одночасно точними і швидкими, що і призвело до зниження в рейтингу, і в 2004 мальтієць випав з Топ-16. А після півфіналу на мальтійською турнірі — European Open 2004 — якість гри Тоні різко знизилася, і через кілька років пішов на виліт з Топ-32. За підсумками сезону 2007/08 відомий снукерист покинув мейн-тур і наступний сезон грав у серії турнірів PIOS.

За підсумками сезону 2008/09 Тоні Драго повернувся в мейн-тур завдяки перемозі над Роєм Столком в фіналі EBSA European Play Offs, але йому не вдалося пройти кваліфікацію на перші турніри сезону.
У кваліфікації до чемпіонату Великої Британії Драго зробив 2 сенчурі-брейки, що дозволило йому увійти в список снукеристів, що зробили 100 і більше сенчурі-брейків. На це йому знадобилося 25 сезонів, що на 6 перевищило попередній «антирекорд» Віллі Торна.

Драго, почавши з першого раунду кваліфікації до відкритого чемпіонату Уельсу 2010, вийшов в основний турнір. Всі свої матчі він закінчував набагато раніше за інших, виправдовуючи своє прізвисько — «Торнадо». Незважаючи на те, що в 1/16 фіналу мальтієць програв місцевому гравцеві Раяну Дею, цей успіх дозволив Драго зміцнити свої позиції в мейн-турі. Також Тоні зумів пройти кваліфікацію і на наступний турнір, а за підсумками сезону 2009/10 він зайняв 54 місце в рейтингу.

Драго продовжує успішно грати і в інші види більярду, зокрема, в пул. У цій грі він перебуває в професіоналах з 2000 року, і з того часу домігся значних успіхів: одним з них є перемога на Mosconi Cup 2007 року.