Тороси
Тороси — нагромадження уламків льоду в крижаному покриві морів, річок, озер[1]. Утворюються в результаті бічного тиску крижин одна на одну, а також на береги і на мілководні ділянки дна, та обламування їх країв, що відбувається при цьому[1]. Найрозвиненіші в Східносибірському і Чукотському морях, а також у відкритій частині Північного Льодовитого океану, де їх висота інколи перевищує 8—9 м (у прибережних частинах до 15—20 м)[1].
Форми торосоутворення
Серед форм торосоутворення розрізняють:
- Гряди (у суцільному масиві льоду, що дрейфує).
- Бар'єри (гряди торосів на припаї, що місцями сидять на ґрунті).
- Ропаки (окремі вертикальні або похило стоячі крижини, інколи просто уламки криги, що утворюють надводну частину торосів).
- Стамухи (окремі нагромадження, що сидять на мілині).
Міра торосистої поверхні крижаного покриву оцінюється за п'ятибальною шкалою (0 балів — поверхня льоду рівна, 5 балів — поверхня льоду суцільно покрита торосами).
Стамухи
Торосисні утворення, які сидять на дні. Зустрічаються окремі стамухи і ланцюги стамух. Висота надводної частини стамух може досягати 5-7 м. Верхня частина стамух є більш пористою ніж підводна. Стамухи руйнуються весною, а окремі їх частини можуть дрейфувати в морі як окремі їх утворення.
Див. також
Примітки
- Тороси // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.