Торпеда Шварцкопфа

Схема торпеди Шварцкопфа. 1903

До Фіуме на фірму Вайтхеда приїздили покупці, потенційні партнери. Серед них був Луї Віктор Шварцкопф, власник німецької компанії. В останню ніч перебування Шварцкопф начебто перебував на заводі. Зранку виявили, що викрадено комплект креслень торпеди. Вайтхед запевняв, що Шварцкопф непричетний до викрадення. Через декілька місяців 1873 у Німеччині було презентовано торпеду Шварцкопфа з системою управління і гідростатом Вайтхеда. Існувала гіпотеза, що британський підданий Вайтхед таємно розробив для німців торпеду, передавши її під прикриттям Шварцкопфа.

У 1887 у пресі появились репортажі, що торпеда Шварцкопфа буде використовуватись з торпедних катерів. Вона приводиться в дію стисненим повітрям, яке можна закачати за 7-8 хвилин для враження ворога з відстані 600 ярдів. У бойовій частині використовувався піроксилін.

ВМС США придбали 1898 12 торпед Шварцкопфа, що складалась з восьми секцій — носової, боєголовки, камери занурення, балону стисненого повітря, машинного відділення, корпусу, конічного редуктора, хвоста. Після доробки торпеду складали з 4 секцій — головної, камери занурення, балонів стисненого повітря, хвостової частини. Усі деталі були бронзовими, причому для стисненого повітря використовували спеціальний сплав, здатний витримати тиск у 90 атмосфер на дюйм².

Під час Першої японо-китайської війни 1894-1895 обидві сторони мали на озброєнні торпеди Шварцкопфа. У битві на ріці Ялу[2] китайські кораблі декілька разів безрезультатно намагались торпедувати японські. Через п'ять місяців у битві при Венхавеї вже японські торпедні катери випустили 11 торпед Шварцкопфа, потопивши 3 китайські крейсери. Це було найуспішніше застосування торпед Шварцкопфа.

Торпеда Ховелла

• Newpower, Anthony (2006). Iron Men And Tin Fish: The Race to Build a Better Torpedo During World War II Greenwood Publishing Group. ISBN 0-275-99032-X. стор. 16, 25