Трансплантат

Трансплантат (від лат. transplantatio, transplanto — пересаджувати) — тканина, орган або його частини, які використовують для трансплантації.[1]

Також, інколи вживають помилково трансплантант.

Трансплантати мають відповідати багатьом вимогам, одна з яких — максимальне наближення генетичної та білкової структури до таких структур у реципієнта. Окрім того, забір, підготовку та збереження т. здійснюють відповідно до умов, які чітко визначені залежно від конкретного виду. Порушення таких умов веде щонайменше до невдалого кінцевого результату трансплантації.

Види

Трансплантати розрізняють за походженням:[2]

  • аутотрансплантат
  • аллотрансплантат
    • ізотрансплантат
  • ксенотрансплантат
  • експлантат (небіологічний, з не природних (штучних матеріалів): імплантат);
  • штучні: біоімплантат (генна інженерія)

Аутотрансплантат — власні тканини реципієнта. Використання таких трансплантатів не викликає імунної відповіді, так як донор і реципієнт максимально сумісні. Найчастішими аутотрансплантатами у людей є шкіра, судини, кістковий мозок.

Аллотрансплантат — матеріал для трансплантації від особини одного виду. Найбільш розповсюджений. Пересаджування супроводжується реакцією відторгнення(«трансплантат проти господаря») і вимагає постійної штучної імуносупресії. Підвид аллотрансплантату ізотрансплантат, донором є однояйцевий близнюк.

Ксенотрансплантат — матеріал для трансплантації від особини іншого виду (наприклад: для заміни клапанів людського серця застосовують свинячі, бичачі тканини).

Імплантат (протез) — штучно створений трансплантат. Наприклад заміна кровоносних судин, використовують синтетичні протези з тефлону, політетрафторетилену та ін. Відомим є використання імлантатів в стоматології. Як клапани серця також використовують механічні трансплантати з металу, вуглецю і/або синтетичних матеріалів. Імпланти мають обмежений час «життя» в тілі реципієнта, тому є тимчасовим по своїй суті. Біоімплантат (клітинна інженерія та клонування) — органи або тканини, вирощені з власних клітин реципієнта, що дозволяє запобігти виникненню імунної реакції відторгнення.

Див. також

Примітки

  1. Ярошенко Р. А., 2021, С.3
  2. Ярошенко Р. А., 2021, С.6

Джерела

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.