Третя Рота
«Третя рота» — роман українського письменика Володимира Сосюри. Найширшу публікацію роману здійснено в журналі «Київ» (1988, № 1—2). Невеликі фрагменти друкувалися також у дні 90-річчя з дня народження поета в газетах «Літературна Україна», 7 січня 1988 p., «Вечірній Київ», 4 лютого 1988 р. та в «Литературной газете», 11 травня 1988 р. (переклад H. Висоцької).
| Автор | Володимир Сосюра |
|---|---|
| Мова | українська |
| Жанр | роман |
 |
Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу |
Перша повна публікація окремим виданням була здійснена видавництвом "Радянський письменник" (К., 1988, 357 с.). Друга публікація (видавництво "Український письменник" , К., 1997, 351 с. )— це повний текст останньої авторської редакції, що зберігається у відділі рукописів Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР у фонді В.Сосюри. Упорядник тексту, автор післямови та доповнених приміток укарїнський літераптурознавець Сергій Гальченко.
Історія створення та публікації
Одне з найповніших авторських свідчень про історію написання «Третьої Роти» таке:
 |
Я почав писати прозою роман-трилогію про своє життя ще в 1926—30-х роках. Уривок цього роману був надрукований в журналі «Червоний шлях», № 10, за 1926 рік («З минулого»). Весь цей роман називається «Третя Рота» — 1. «Володька»; 2. «Крізь вогонь»; 3. «Поет». Надрукований уривок був про громадянську боротьбу на Україні, про трагічний період моєї молодості… Я відклав його і через 12 років повернувся до нього, в 1942 році, в Москві. Так як не було машиністки, яка б могла друкувати українською мовою, то я диктував їй на російській мові (почав з дитинства, вірніше, повернувся до нього, щоб потім писати про роки юності і дійти до старості). Я продиктував машиністці шістдесят сторінок і цей початок роману давав читати Клименту Єфремовичу Ворошилову як моєму землякові. Він теж із Третьої Роти, і його соратником по громадянській війні був мій дядя Іван Локотош, брат моєї матері, бувшої робітниці патронного заводу в м. Луганську. Товариш Ворошилов прочитав початок роману і побажав мені через Пономаренка успіху. (Я передавав рукопис через т. Пономаренка, у якого був друг по батрацькій молодості кубанець Сосюра із станиці Брюховецької, де живе половина Сосюр). Тов. Ворошилов побажав мені успіху і порадив випустити фізіологічні моменти, що я і зробив.
Після Вітчизняної війни, осінню 1959 року, я повернувся знову до роботи над романом і в чорновому вигляді закінчив всі три книги трилогії весною 1960 року. Редакція газети «Молодь України» попросила у мене (т. Семенець, редактор) цей роман, щоб друкувати його з номера в номер газетним варіантом!, про що повідомила своїх молодих читачів. Але газетну публікацію роману було обірвано. |
 |
Третьою спробою донести до читача цей твір уже після смерті автора стала скорочена публікація в десятому томі творів поета (Київ, «Дніпро», 1972, с.84—155). Із наявних в останньому зведеному, авторському варіанті є понад шістдесят розділів, а до видання потрапило лише двадцять шість (за редакторською нумерацією). До того ж і надруковані розділи були піддані значному скороченню без відповідних позначок, приміток і т. ін.
Композиція
Роман складається з шістдесяти розділів. В основі композиції спогадів В. Сосюри лежить принцип асоціативності. Сам автор так пояснює засади своєї мемуарної творчості: «звукові й зорові враження одклалися в моїй свідомості» [5:107], а в іншому місці відзначив: «я вживаю методи кінонапливу»
Сюжет
Роман «Третя Рота» — це правдива розповідь поета і про важке дитинство, і про буремну юність, і про перші кроки в літературі, які він робив з допомогою відомих українських письменників. Автор не обминав і трагічних моментів нашої історії, і свої власні невдачі. Складні життєві обставини іноді загострювали стосунки із деякими його колегами по перу, але на спільному шляху боротьби і шукань поет залишився вірним найвищим людським ідеалам, не погрішив проти правди, довіряючи читачеві найсокровенніше і найболючіше, що траплялося в його житті. У спадщині Володимира Сосюри немає щоденників і дуже мало листів, тому цінність роману «Третя Рота» — цього яскравого зразка мемуарної прози — дуже велика.