Третій бій за станцію Лозова

30 березня 1918 командир Донецької армії Геккер видав указ № 023 в якому він наказував підготувати оборонні пункти на підступах до Донбасу на станції Лозова яка увійшла до складу Харківського бойової дільниці Донецької трудової армії і входила в першої лінії оборони, почалося спорудження фортифікаційних споруд[1].

8 квітня 1918 частини 3-й армій відступили до Лозової і зайняли там позицію[2].

На 9 квітня 3-тя армія розділила на три бойові ділянки лінію оборони яка прикривала Лозову: 1-ша бойова ділянка має завданням оборону лінії залізниці Лозова Слов'янськ. Фланг цієї бойової ділянки був пов'язаний з Андріївської та Борисоглібському і з частинами Донецької армії:

• Ленінський загін
• взводом артилерії і бронювання майданчиками.

2-га бойова ділянка, що має завдання оборони станції Лозова і підступів до лінії залізниці Харків Лозова та Лозова Синельникове, займала

• Кременчуцький загін
• 2-й Зведений пролетарський загін
• Пролетарський харківський полк
• загін Степанова

3-тя бойова ділянка, що має завдання оборони залізниці Лозова Синельников і Лозова Слов'янськ, займала

• Одеський батальйон
• 1-й Соціалістичний батальйон
• Радянський батальйон
• 1-й Радянський кулеметний полк
• Миколаївська батарея
• взвод артилерії 1-го Соціалістичного загону
• Брянський броньований поїзд

За відомостями Антонова-Овсієнка отримавши неправдиву інформацію про наближення ворога штаб 3-ї армії 9 квітня наказав своїм частинам відійти до Барвінкове. Попередньо більшовики зруйнували залізничний вузол Лозову[3].

У книзі Ісаїв Л., Щибря Л. Ізюмщина у вирі революції (1917—1920) повідомляється що Лозова була зайнята Донецькою групою УНР 8 квітня[4].

За свідченнями Володимира Сікевича, станція була зайнята хорунжим Ляховичем Євгеном 6 квітня 1918 року. 200 козакам протистояло близько 1000 червоноармійців. Козаки поділилися на рої, а кіннота з двох сторін обійшла станцію. Як тільки червоноармійці побачили просування супротивників, не знаючи реальної кількості наступаючих, стали відступати. Козаки почали переслідувати відступаючих, серед яких були значні втрати. Кіннота встигла врятувати від знищення телефонну станцію і телеграф, і захопила поїзд із заручниками. Козаків із захопленням зустрічали робітники.

Сікевич передав відомості про заняття Лозовій, основним силам Донецької групи УНР після чого з боку козаків було чутно «Слава Україні, слава гайдамакам!» Відразу ж Сікевич вислав телеграму генералу Натієву:

6 квітня станція Лозова зайнята запорожцями і гайдамаками. Списки тих хто відзначився в бою, і тих хто отримав поранення і загинув висилаю отаман Сікевич.

Основні сили Донецької групи наблизившись до Лозової побачило що на станції і в місті вивішений українські прапори. Кіннота зайняла прилеглі станції Близнюки та

Язикове[5].

• Бій за станцію Лозова
• Другий бій за станцію Лозова

• Ісаїв Л., Щибря Л. Ізюмщина у вирі революції (1917—1920) / Л. Ісаїв, Л. Щибря — Х.: ТОВ С. А. М. 2014
• Сікевич В. Спогади «Сторінки із записної книжки» (1943—1951) Т. 6.
• Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 2. — М.-Л.: Госиздат: Отдел военной литературы, 1928. — 298 с.;