Туарезьке повстання (1916—1917)

Аг Мохаммед Вау Теггуіда Каосен (1880—1919) був лідером туарегів під час їх повстання проти французів. Належав до войовничого анти-французького клану сенуссі (Senussi, sanusiya) релігійного ордену Суфіїв, був вождем (Amenokal) одної з туарезьких конфедерацій. Вчиняв незначні атаки на французів принаймні з 1909-го року. Коли керівництво клану в одній з оаз Феццану (поблизу міста Куфра, територія сучасної Лівії) оголосило джихад проти французьких колонізаторів у жовтні 1914 року, Каосен згуртував його сили. Тагама, султан Агадесу переконав французьке військо, що туарезькі конфедерації залишаються вірними їм, і з його допомогою Каосен зненацька взяв у облогу розміщений у місті гарнізон. Це сталося 17 грудня 1916 року та поклало початок збройному конфлікту, що тривав до 1920. Туарезькі воїни, яких було близько 1000, на чолі з Каосеном та його братом Мохтаром Когодо, маючи на озброєнні гвинтівки та гармати, захоплені у італійців в Лівії, розбили кілька французьких колон, що пішли на допомогу гарнізонові. Захопили та утримували протягом трьох місяців усі великі міста Аїру, територій, що лежать на півночі нинішнього Нігеру.

Нарешті 3 березня 1917 значні сили французів із Зіндеру звільнили агадеський гарнізон і почали одне за одним відвойовувати контрольовані повстанцями міста. Від значних репресій, застосованих до цих, міст особливо постраждали марабути, попри те, що багато з них не були ані туарегами, ані прихильниками повстання. Лише в містах Агадес та Ігнал публічно стратили 130 осіб. Втім, і з боку туарегів були засвідчені звірства[1].

Повстання остаточно згасло лише 1920 року, коли, втікаючи на північ, Каосен у 1919-му був схоплений місцевою владою Мурзуку (сучасна Лівія), а Когодо вбили французи, коли він підбурював до виступу племена тубу та фульбе в султанаті Данагарам.

Повстання Каосена був одним із епізодів історії конфліктів між Туарезькими конфедераціями і Францією. Йому передував виступ Фірхуна у Менаці 1911 року, очільник якого знову з'явився на північному сході Малі в 1916 році одразу після втечі з французького полону. Багато груп туарегів постійно воювали з французами (та італійцями під час їх спроби вторгнення 1911 року в Лівію). Інших спонукали до бунту сильні посухи 1911-14 років. Також французьке оподаткування, конфіскація верблюдів на військові потреби, скасування французами работоргівлі порушувало традиції та звичаї кочівників-туарегів.

Збройний конфлікт відбувався у роки Першої світової війни, після невдалої спроби вторгнення воїнів сенуссі в Єгипет, що відбулося завдяки підтримці турецьких і німецьких радників і зброї. Однак через скромні масштаби та віддаленість повстання від основних театрів бойових дій Великої війни, особливого впливу на її перебіг бунтівні туареги не справили.

Пам'ять про повстання і насильство, що його супроводжувало, досі актуальні для народу туарегів, як частина великої антиколоніальної боротьби, а для декого з них і як частина постколоніальних змагань за незалежність від чинного уряду Нігеру і його сусідів (їх землі розділені кордонами п'яти держав).

Також виступ Каосена можна розглядати в рамках конфлікту туарегів з народами сонгаїв та хауса в південній і центральній Сахарі, що сягає корінням, принаймні, захоплення Агадесу в Сонгайською імперією в 1500 н. е., пов'язувати з іще давнішою історією переселення берберів-туарегів на південь, до Аїру в 11-13-му століттях. Конфлікти продовжуються і з моменту здобуття незалежності країнами регіону, зокрема, значним було повстання 1963—1964 в Адрар-Іфорас на території Малі, в 1990-х на територіях Малі та Нігеру, низка повстань середини 2000-х років та конфлікт, що спалахнув у 2012 на хвилі арабської весни.

• Finn Fuglestad. «Les révoltes des Touaregs du Niger (1916—1917)». In Cahiers d'études africaines — 049, pp. 82–121, Paris, Mouton — École des hautes études en sciences sociales (1973).
• Ali Salifou, «Kawousan ou la révolte sénoussiste», Études nigériennes n° 33 (Niamey, 1973)
• Samuel Decalo. Historical Dictionary of Niger. Scarecrow Press, London and New Jersey (1979). ISBN 0-8108-1229-0
• Jolijn Geels. Niger. Bradt London and Globe Pequot New York (2006). ISBN 1-84162-152-8.
• J. D. Fage, Roland Anthony Oliver. The Cambridge History of Africa. Cambridge University Press (1975), p199. ISBN
• Kimba Idrissa. «The Kawousan War reconsidered» (online excerpts, retrieved 2009-03-09) in Rethinking Resistance: Revolt and Violence in African History, Jon Abbink, Mirjam de Bruijn and Klaus van Walraven (eds), Leiden and Boston: Brill Academic Publishers, 2003, 191—217

• Cartogracy: Tuareg Independence Movement
• The Kawousan War reconsidered