Турбівський каоліновий завод
Турбівський каоліновий завод - є підприємством, що спеціалізується на виробництві збагаченого каоліну і кварцових пісків фракціонованих, видобутого на однойменному родовищі первинних каолінів.
 герб каолін заводу | |
| Дані підприємства | |
|---|---|
| країна | Україна |
| Адреса | 22513, Вінницька область, Липовецький район, смт Турбів, вул. Миру, 77 |
| Індекс | 22513 |
| Координати | 49°33′25″ пн. ш. 28°58′04″ сх. д. |
| Реєстраційні дані | |
| Код ЄДРПОУ | 05474145 |
| Код ІНН | 054741402109 |
| Код КОТАУУ | 0522255500 |
| Дата заснування | 1925 рік |
| Керівники | |
| Директор | Пужанський Валентин Владиславович |
| Головний Бухгалтер | Хмарук Рита Миколаївна |
| Інше | |
| Середня чисельність працівників | 38 чол. |
| Залізнична станція | Калинівка I |
| Cайт підприємства | ПрАТ "Турбівський каоліновий завод" |
| Карта | |
| У зв'язку з аварійним станом турбівської залізничної колії усі відправлення залізничним транспортом відбувається зі станції Калинівка 1 | |
Історія
Каолінове підприємство за часів Російської імперії
В дореволюційній Росії розробка каоліну Турбівського родовища проводилася ручною працею.
в 1903-1907 роках, коли завод промисловці царської Росії вирішили будувати порцеляно-фаянсовий завод в Славуті Хмельницької області був випробуваний Турбівський каолін. Результати перевершили очікування. З цього часу починається промисловий видобуток каоліну. Добували його, і збагачували, примітивними способами: викопували каолін сирець - лопатою, відвозили ручними тачками в чани-мішалки, які приводилися в рух кінною тягою. Змішаний з водою каолін подавався по жолобах в чани, де і відстоювався. Кращі частинки каоліну різали на частки у вигляді цегли і відправляли в Славуту, пісок осідав на дно чану.
Здійснюючи керівництво цими роботами - Павло Бернардович Адельгейм, надалі відомий як найкращий фахівець по каоліну в дореволюційній Росії.
Завод після соціалістичної революції
Під керівництвом українського хіміка-технолога Б.С. Лисіна у 1925 році на базі старого підприємства видобутку каоліну, яке не працювало з часів війни, спорудили каоліновий завод. У перший рік своєї роботи підприємство виробило 5 тис. тонн кускового каоліну. Згодом потужність підприємства зростала і на кінець 1937 року досягла майже 38 тис. тонн каоліну на рік. Трудові рекорди окремих передовиків підготували умови для переходу на стахановські методи праці цілих бригад, цехів і змін. У 1937-1938 рр. на ці методи перейшли зміни каолінового заводу, очолювані комуністами Л.Г. Александровой і Г.І. Поповим.
Виробництво
Збагачення глинистої сировини, збільшує якість та чистоту виходу виготовленої продукції. Мета процесу збагачення каолінів передбачає виділення з них основного глинистого мінералу - каолініту, очищеного від крупнозернистих домішок і барвників. Каолін в природі зустрічається у вигляді полімінеральної суміші, що складається з каолініту, кварцу, польового шпату, слюди, заліза і титановмістних з'єднань, причому розмір часток кварцу, польового шпату і слюди в 10-100 разів перевищує розмір часток каолініту. На цій різниці в розмірах часток і, отже, маси частинок заснований спосіб збагачення глинистих матеріалів (каоліну). Збагачений каолін містить в основному каолініт, в той час як в каоліновій руді його не більше ніж 45%. На Турбівському каоліновому заводі використовується мокрий спосіб збагачення. При мокрому збагаченні дезінтеграція каоліну-сирцю і відділення глинистої фракції від піску проводиться у водному середовищі. Для поліпшення відділення глинистої фракції додають електроліти (електролітовий спосіб). Електроліти інтенсифікують процес збагачення, сприяють підвищенню щільності каолінової суспензії при одночасному зниженні витрати води в 4-5 разів , покращують умови відділення каолінітових частинок від домішок . Відбувається осадження піску і інших кам'янистих домішок.З мішалок суспензію зливають в чани через спускний кран , розташований вище дна мішалки з урахуванням висоти осаду кам'янистих важких частинок . У чани додають коагулятори (вапняне молоко, поліакриламід та ін). Для укрупнення каолінітові частинок . З чанів суспензію подають насосами в камерні фільтр - преси, в яких відбувається часткове зневоднення суспензії (при тиску 1 МПа і часу фільтрації 50 хв). Далі коржі подрібнюють і направляють в сушильний барабан. Температура теплоносія на вході в сушильний барабан 800-900 ºС, на виході - 100-150 ºC. Висушений каолін тарують в мішки і відправляють на склад готової продукції.
Використання виготовленої продукції
Каоліну марки КС-1 знайшов використання в паперовій, гумовій, вогнетривкій промисловостях, а також в тонкокерамічнїй промисловості для виробів технічної порцеляни та фаянсу.Кварцові піски фракціоновані основним чином використовуються для фільтрації води.
Примітки
http://ukrssr.com.ua/vinn/lipovetskiy/turbiv-lipovetskiy Турбів, Липовецький район, Вінницька область | Історія міст і сіл у складі Української РСР
Посилання
- Турбів, Липовецький район, Вінницька область | Історія міст і сіл у складі Української РСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСРП. редакція К. КРАЙНИЕ, Ф. К. СЕРГА, В. К. ШАНОВСЬКИЙ)
Джерела
- Месторождения глин СССР/А.Д.Федосеев, Ф.А.Зенькович/ Москва 1937 год. - ст 456,457