Тюямуніт
Тюямуні́т (англ. tyuyamunite, calciocarnafite; нім. Tujamunit m) — мінерал, водний уранованадат кальцію шаруватої будови, структурно близький до уранових слюдок. Кальцієвий аналог карнотиту.
Тюямуніт | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
Хімічна формула | Ca(UO₂)₂(VO₄)₂·5-8H₂O |
Nickel-Strunz 10 | 4.HB.25 |
Dana 8 | 40.2a.26.1 |
Ідентифікація | |
Сингонія | Ромбічна сингонія |
Колір риси | жовтий |
Інші характеристики | |
Названо на честь | Tua Muyun mined |
Тюямуніт у Вікісховищі |
За назвою родовища Тюя-Муюн (Узбекистан), К.Ненадкевич, 1912.
Синоніми: карнотит кальцієвий.
Опис
Формула за «Fleischer's Glossary» (2004): Ca(UO2)2(VO4)2·5—8(H2O).
Містить (%): СаО — 5,7; UО3 — 46,5—65,3; V2О5 — 17,5—26,0. Н2О бл. 18. Вміст води коливається в залежності від вологості атмосфери.
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Форми виділення: листуваті і радіально-променисті аґреґати, порошкуваті маси, тонкі нальоти. Густина 3,6-4,3. Тв. 1-2. Колір жовтий з оранжево-жовтим, зеленуватим або буруватим відтінком. Блиск перламутровий, тьмяний. Спайність за базопінакоїдом довершена, в двох напрямах під кутом 90о — середня. Крихкий. Сильно радіоактивний. Поширений вторинний мінерал урану. Виділення його звичайно приурочене до пісковиків, вапняків, кременистих порід, де він асоціює з карнотитом та ін. ванадатами, фосфатами, карбонатами, сульфатами уранілу, баритом, фольбортитом та ін. і є одним з кінцевих продуктів вивітрювання уранових мінералів. Руда урану і ванадію.
Розповсюдження
Родовища: Больценаго (Італія); Парадокс-Валлі (штат Колорадо, США), Центральна Азія та ін.
Див. також
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тюямуніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Тюямуніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.