Улітін Іван Семенович

Іван Семенович Улітін (30 грудня 1923(1923-12-30), Ясенки, Крапивенський повітd, Тульська губернія, РСФРР, СРСР 20 травня 1944(1944-05-20), Одеса, Українська РСР, СРСР) — військовий льотчик, заступник командира ескадрильї 116-го винищувального авіаційного полку 295-ї винищувальної авіаційної дивізії 9-го змішаного авіаційного корпусу 17-ї повітряної армії 3-го Українського фронту, старший лейтенант. Герой Радянського Союзу.

Улітін Іван Семенович
Народився 30 грудня 1923(1923-12-30)
Ясенки, Крапивенський повітd, Тульська губернія, РСФРР, СРСР
Помер 20 травня 1944(1944-05-20) (20 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання Алея Слави (Одеса)
Країна  СРСР
Діяльність льотчик
Alma mater Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання старший лейтенант
Нагороди

Біографія

Народився 30 грудня 1923 року в селянській родині в селі Ясенки, тепер Щокінського району Тульської області. Закінчив Тульський залізничний технікум і аероклуб.

У РККА з 1940 року. У 1940 році вступив, а в 1941 році закінчив Зерноградську військову школу пілотів. Після закінчення школи був залишений в ній льотчиком-інструктором. З січня 1943 року в складі діючої армії, направлений в 116-й винищувальний авіаційний полк. У полку продовжив вдосконалення свої бойові навички під керівництвом відомого аса Миколи Федоровича Краснова. До листопада 1943 року заступник командира ескадрильї 116-го винищувального авіаційного полку (295-я винищувальна авіаційна дивізія, 9-й змішаний авіаційний корпус, 17-а повітряна армія, 3-й Український фронт) лейтенант І. С. Улітін зробив 202 бойових вильоти на винищувачі Ла-5, провів 64 повітряних боя, особисто збив 14 літаків супротивника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, проявлені при цьому мужність і військову доблесть лейтенанту Івану Семеновичу Улітіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3221)[1].

20 травня 1944 року, патрулюючи в районі Одеси, Улітін вступив в бій з групою ворожих літаків, які намагалися штурмувати транспортну колону. Пройшовши крізь бойові порядки німців, збив ведучого групи, сам був підбитий. На палаючій машині Улітін протаранив ворожий Ме-109 і загинув при зіткненні зі своїм веденим.

Похований на алеї Слави в Одесі.

До моменту загибелі зробив 336 бойових вильотів, провів понад 70 повітряних боїв, збив 19 літаків супротивника (всі перемоги здобув особисто).

Нагороди

  • Медаль «Золота Зірка»;
  • орден Леніна;
  • два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня;
  • орден Червоної Зірки.

Пам'ять

  • Ім'я І. С. Улітіна носить проспект в селищі Первомайському (поблизу його батьківщини), де встановлено меморіальну дошку.
  • Ім'ям Героя названа вулиця в Києві.
  • У Тулі на пам'ятнику Героям-землякам висічено його ім'я.

Примітки

  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому составу военно-воздушных сил Красной Армии» от 4 февраля 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 17 февраля (№ 10 (270)). — С. 1

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.