Алея Слави (Одеса)

Біля входу на Алею Слави[1] містяться дві гранітні стели, від яких дві доріжки ведуть до пам'ятника Невідомому матросу. Ліва стела являє собою куб з червоного граніту на чорній плиті. На грані куба, повернутій до парку, викарбувано дати початку і закінчення війни: «1941» і «1945». Права стела дугою обіймає частину площі перед алеєю. На стелі, на фоні морських хвиль, міститься бронзовий барельєф скорботної матері-Вітчизни зі словами:

«Своє безсмертя вам Батьківщина вручила, і не забуті ваші імена. Оригінальний текст (рос.) «Своё бессмертие вам Родина вручила, и не забыты ваши имена.

В урочисті дні[2][3] (День Перемоги, День визволення Одеси, День партизанської слави), а також у дні скорботи 22 червня (початок війни для СРСР), 5 серпня та 16 жовтня (дні початку та закінчення 73-денної оборони Одеси) велика кількість людей приходить на Алею Слави з вінками та квітами, щоб згадати про тих, кого поховано на Алеї Слави.

У кінці Алеї Слави височить 21-метровий Пам'ятник Невідомому матросу з червоного граніту. Автори пам'ятника — архітектори Г. В. Топуз і П. В. Томілін; скульптор М. І. Нарузецький.

Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 9 травня 1960 року — з нагоди 15-ї річниці Перемоги у війні.

З 1968 р. на Алеї Слави діяв комсомольсько-піонерський Пост № 1, біля якого несли почесну варту найкращі старшокласники міста Одеса.

• Асташкін Михайло Єгорович
• Бойко Діонісій Парамонович
• Бреус Яків Георгійович
• Кондрашин Андрій Кузьмич
• Котов Григорій Петрович
• Краснов Микола Федорович
• Кудрявцев Ничипор Лаврентійович
• Куниця Семен Андрійович
• Маланов Олексій Олексійович
• Микрюков Віталій Васильович
• Молодцов Володимир Олександрович
• Потьомкін Геннадій Федорович
• Топольський Віталій Тимофійович
• Улітін Іван Семенович
• Чугунов Віктор Костянтинович
• Швигін Ілля Іванович
• Шилов Михайло Ілліч
• Яременко Євген Михайлович