Урго Кекконен
У́рго Ка́лева Ке́кконен (фін. Urho Kaleva Kekkonen, 3 вересня 1900, Піелавесі — 31 серпня 1986 Гельсінки) — фінський державний діяч, восьмий Президент Фінляндії (1956—1982).
| Урго Калева Кекконен Urho Kaleva Kekkonen | |||
 Урго Калева Кекконен | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| Попередник: | Юго Паасиківі | ||
| Наступник: | Мауно Койвісто | ||
| |||
| 17 березня 1950 року — 17 січня 1951 року | |||
| Попередник: | Карл-Август Фагерхольм | ||
| 17 січня 1951 — 20 вересня 1951 | |||
| Наступник: | Сакарі Туоміоя | ||
| 20 вересня 1951 — 9 липня 1953 | |||
| 9 липня 1953 — 17 листопада 1953 | |||
| 20 жовтня 1954 — 15 лютого 1956 | |||
| Попередник: | Ральф Торнгрен | ||
| Наступник: | Карл-Август Фагерхольм | ||
| Ім'я при народженні: | фін. Urho Kaleva Kekkonen | ||
| Народження: |
3 вересня 1900 Піелавеси, Велике князівство Фінляндське,  Російська імперія | ||
| Смерть: |
31 серпня 1986 (85 років) Гельсінки, Фінляндія | ||
| Поховання: | Гієтаніємі | ||
| Національність: | фін | ||
| Країна: |
Російська імперія→ Фінляндія | ||
| Релігія: | лютеранство | ||
| Освіта: | Гельсінський університет | ||
| Партія: | Фінляндський центр | ||
| Батько: | Юго Кекконен | ||
| Мати: | Еміліа Пюльвяняйнен | ||
| Шлюб: | Sylvi Kekkonend | ||
| Діти: | Сини Матті та Танелі | ||
| Автограф: |  | ||
| Нагороди: | |||
|
| |||
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Народився 3 вересня 1900 року в селищі Піелавесі провінції Саво, Великого князівства Фінляндського.
З 1918 — з початком громадянської війни у Фінляндії, 17-річний Урго брав участь у війні на боці Білої гвардії в рядах загонів самооборони. Після цього він був призваний на строкову службу в армію, служив сержантом в автомобільному батальйоні в Гельсинкі.
Освіта
У 1919 році Кекконен закінчив ліцей Каяані. У 1926 закінчив Гельсінський університет, юридичний факультет. Доктор юридичних наук (1936).
Урядова робота
З 1926 по 1956 — член, один із лідерів партії Селянська спілка.
З 1934 по 1956 — депутат парламенту від партії Селянська спілка.
З 1936 по 1937 — міністр юстиції Фінляндії.
З 1937 по 1939 — міністр внутрішніх справ Фінляндії.
З 1940 по 1943 — голова Комітету у справах переселенців.
З 1944 по 1946 — міністр юстиції Фінляндії.
З 1946 по 1947 — віце-спікер парламенту Фінляндії.
З 1948 по 1950 — спікер фінського парламенту.
З 1950 по 1956 — Прем'єр-міністр Фінляндії.
З 1950 по 1951 — міністр внутрішніх справ Фінляндії
З 1952 по 1953 — міністр внутрішніх справ Фінляндії
З 1954 — міністр закордонних справ Фінляндії.
Президент Фінляндії
З 1956 по 1962 — обраний Президентом Фінляндії.
З 1962 по 1968 — вдруге обраний Президентом Фінляндії.
З 1968 по 1978 — обраний Президентом Фінляндії на третій термін.
З 1978 по 1982 — обраний Президентом Фінляндії на четвертий термін.
У травні 1963 виступив із ініціативою перетворення Північної Європи на без'ядерну зону. У 1960-ті виступав за прикордонний договір із Норвегією і про Нараду з безпеки і співробітництво в Європі (НБСЄ).
Ратифікував другий Протокол (1970) про продовження дії терміну Договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між СРСР і Фінляндією. Тричі розпускав парламент за час свого безперервного 26-річного правління.
Після відставки з посади Президента за станом здоров'я 1981, йому надано право залишатися жити в резиденції Таммініемі, де він і лікувався. Помер 31 серпня 1986 року.
Похований 7 вересня на кладовищі Хієтаніємі.
Співпраця з КДБ
Деякі дослідники звинувачують Кекконена у співпраці з КДБ. Так, за словами Анатолія Голіцина, Кекконен був завербований 1948 та отримав кодове ім'я «Кіма» (англ. timo)[1]. Вербуванню сприяла коханка Кекконена, Анна-Марія Снельман (англ. Anne-Marie Snellman), кореспондентка Ассошіейтед прес в Гельсінки. Був завербований членом місцевої резидентури Іваном Пакканеном, а потім працював з Юрієм Вороніним та місцевим резидентом Михайлом Котовим[2].
У часи його президентства та з його ініціативи майже всіх перебіжчиків із СССР арештовували та відсилали назад до Радянського Союзу[3].
Примітки
- http://archive.svoboda.org/programs/pn/2004/pn.022204.asp
- West, Nigel (2009). Kekkonen, Urho. The A to Z of sexspionage. Lanham MD: Scarecrow Press. ISBN 9780810871519.
- President Kekkonen insisted on sending back Soviet defectors. Helsingin Sanomat, International Edition. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 18 жовтня 2007.
Література
- В. І. Головченко. Кекконен Урхо Калева // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Р. Кривонос. Кекконен Урхо Калева // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.325 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання
- Урхо Калева Кекконен[недоступне посилання з липня 2019]
- Урго Калева Кекконен
- Cold War list is focus of scandal in Finland.
- Парламент Фінляндії