Уршуля Ледуховська

Уршула Ледуховська (Урсула Лєдуховська, пол. Urszula Ledóchowska, повне ім'я — Julia Maria Halka-Ledóchowska z Leduchowa herbu Szaława) — представниця волинського шляхетського роду Галка-Ледуховських, засновниця жіночої чернечої Конгрегації сестер урсулинок Серця Ісуса в агонії (відомі як «сірі уршулянкі»), свята римо-католицької церкви.

Уршуля Ледуховська
пол. Urszula Ledóchowska
Народилася 17 квітня 1865(1865-04-17)[1][2][…]
Лосдорфd, Мельк (округ), Нижня Австрія, Австрія
Померла 29 травня 1939(1939-05-29)[1][2][…] (74 роки)
Рим, Італія[3]
Поховання Кампо Верано
Країна  Польща
 Австрія
Діяльність місіонер
Знання мов польська
Посада Генеральний настоятель
Конфесія Католицька церква
Рід Ледуховські
Батько Антоній Август Ледуховськийd
Мати Юзефа Ледуховськаd
Брати, сестри Марія Тереза Ледуховськаd, Ігнатій Ледуховськийd і Влодзімєж Ледуховський
Нагороди

Біографія

Ранні роки, родина

17 квітня 1865 року в Лосдорфі, Нижня Австрія, у родині Антонія Ледуховського та Юзефини з роду Саліс-Зізерс народилася друга дитина, яку назвали Юлія. Всього у родині було семеро дітей[4].

Свята Уршуля (Урсула) Ледуховська

Брат Уршули — Влодзімеж (Володимир) Ледуховський — у майбутньому Генерал Товариства Ісуса[5], сестра — Марія Тереза Ледуховська — у 1975 році проголошена блаженною РКЦ[6]. Монахинею стала ще одна сестра Юлії — Ернестина.[7]

У 1883 році родина Ледуховських переїжджає до Ліпніци Мурованої, поблизу Кракова.

Початок монашого життя

У 1885 році помирає батько, у 1886 році Юлія вступає до монастиря сестер Уршулянок у Кракові, знаного високим духовним рівнем вчительської і виховательської праці серед місцевих дівчат, а також з віддалених місцевостей Галичини та Росії. Через два роки вона склала перші чернечі обіти. Працювала вчителькою в школі та вихователькою в пансіоні при монастирі. У 1904 році Мати Уршула стає настоятелькою монастиря Уршулянок у Кракові.

Праця у Санкт-Петербурзі

У 1907 році після знайомства з петербурзським священником, настоятелем парафії св. Катерини Александрійської о. Костянтином Будкевичем з благословенням Папи Пія Х та разом з двома сестрами під світським іменем їде у Петербург і там очолює керівництво гуртожитку для дівчат при польській гімназії св. Катерини. Для цього Мати Уршуля вивчила російську мову та здала державний іспит для отримання диплому вчительки[7].

1908 рік. Збільшується спільнота сестер, яка живе у підпіллі, (на території Росії католики не мали права створювати монастирі) стає автономним домом уршулянок у Петербурзі, а Мати Уршуля його настоятелькою. В новіціяті, у повній конспірації, готуються до монашого життя наступні уршулянки.

1910 рік. На берегу Фінської затоки у місцевості Мерентяхті утворюється дім для спільноти. Там же, реалізовуючи педагогічні ідеї Матері Уршулі — гімназія з гуртожитком для дівчат.

Перша Світова війна

1914 рік. Початок Першої світової війни стає причиною видалення Матері Уршулі, як громадянки Австрії, з Росії. Вона затримується у Скандинавії, спочатку у Стокгольмі, а потім в Данії. Поступово забирає сестер з воєнного Петербурга і разом з ними організовує школу для скандинавських дівчат.

Включається у життя місцевої Церкви і середовища, а також розпочинає співпрацювати з Комітетом Допомоги Жертвам війни, утвореним Генрихом Сінкевичем та Ігнацієм Падеревським у Швейцарії.

Повернення до Польщі

Тільки у 1920 році Мати Уршуля разом з сестрами повертається до Польщі, яка отримала незалежність.Петербурзька спільнота уршулянок оселяється в Пнєвах біля Познаня, а незабаром отримує від Святого Престолу дозвіл на переформування у Згромадження Уршулянок Серця Ісуса Конаючого (сірі уршулянки). 7 червня 1920 року папа Бенедикт XV затвердив нову конгрегацію. Головним напрямком її діяльності стала євангелізація через працю в галузі освіти і виховання. Зі старого кореня виростає нова гілка, яка прагне жити уршулянською духовністю, а також традицією виховання та навчання, як знаряддя євангелізації, одночасно шукаючи форм, які відповідають новим потребам, особливо людям убогим. Згромадження під керівництвом Матері Уршулі швидко розвивається. Утворюються доми і розпочинається діяльність в багатьох місцях Польщі і місійні осередки на Східних Кресах. Від 1928 р. Згромадження розпочинає працювати в Італії, а в 1930 році, товаришуючи дівчатам, які їдуть на заробітки до Франції, сестри організовують перші доми у Франції. Мати Уршуля формує сестри, щоб любили Бога понад усе, прагнучи, щоб жили просто, були покірними, а одночасно повні посвячення, творчі в розпочатих ініціативах праці для інших, особливо для дітей та молоді. Посмішку, радість душі і доброту вважала за особливо вірогідне свідоцтво зв'язку з Христом і цьому свідоцтву приписує великий євангелізаційний і виховний вплив. Вчить, що святість доступна кожному.

Багато подорожує відвідуючи спільноти і відповідаючи на нові пропозиції праці.

Підкреслюючи велику роль організацій, які допомагають в катехезі і релігійному вихованні переносить до Польщі, між іншим, Євхаристійну Круціату (сьогодні: Євхаристійний Рух Молодих).

Організовує видавництво часописів для дітей та молоді, сама пише для них статті, також книги для дітей. Активно бере участь в релігійному, культурному, суспільному житті країни, за що отримує високі державні нагороди.

Мати Уршула відзначалася великою любов'ю до Ісуса Христа і до кожної людини, незважаючи на релігійне визнання, переконання та позицію.

Смерть

29 травня 1939 року Мати Уршула Ледуховська помирає у Римі на 75-му році життя.

Беатифікація

Після смерті Матері Уршули було зафіксовано чотири випадки чудесного зцілення за її заступництвом. У 1946 році тесля Ян Колодейський серйозно захворів. У чоловіка почала розвиватися гангрена руки, єдиним порятунком була ампутація. Але Ян не погодився на операцію. Натомість, він почав старанно молитися перед фотографією Уршули Ледуховської, обіцяючи їй смиренність і спокутування всіх скоєних гріхів. І диво сталося – біль в руці зменшився, а гангрена відступила.

20 червня 1983 року в Познані Іван Павло ІІ проголошує Мати Уршулу блаженною[7]. Це перша беатифікація на польській землі.Збережене від тління тіло бл. Уршулі перевезене з Риму до Пнєв і покладене у каплиці.

2002 рік. Проголошення декрету про визнання чуда за посередництвом бл.Уршулі закінчує канонізацій ний процес.

Уршулу Ледуховську канонізували 18 травня 2003 року. Але для поляків ця жінка була святою ще за життя. В 2012 році своєю покровителькою її обрали мешканці Пнєв — міста, де постало створене нею чернече згромадження. Нині сестри-урсулинки працюють у чотирнадцяти країнах на п'яти континентах, також і в Україні.

Примітки

  1. Енциклопедія Брокгауз
  2. GCatholic.org — 1997.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119401576 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Kalendarium życia - Siostry Urszulanki Serca Jezusa Konającego. urszulanki.pl (pl-pl). Процитовано 8 липня 2020.
  5. LEDÓCHOWSKI Włodzimierz Dionizy (пол). Процитовано 8 липня 2020.
  6. Влодзімєж Ледуховський - Wikiwand. www.wikiwand.com. Процитовано 8 липня 2020.
  7. Свята Урсула Ледуховська (англ.). Процитовано 8 липня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.