Усть-Луга (порт)

Лузька губа розташована за 70 км від межі Санкт-Петербурга у південно-східній частині Фінської затоки і вдається до південний берег на 20 км між мисом Кургальського на заході і мисом Сойкінським на сході.

Умови навігації у цій частині Фінської затоки дозволяють здійснювати практично цілорічну експлуатацію порту з коротким періодом льодової проводки (тривалість навігації без використання криголамів у Лузькій губі доходить до 326 діб на рік).

На 2011 рік великотоннажні морські судна здійснювали вхід і вихід в порт Південним підхідним каналом (Лузький морський канал). В 2009 році канал реконструйовано: розширено до 180 м і заглиблено до 16 м. Максимальна дозволена прохідна осадка 13,7 м. Після реконструкції довжина каналу становить 5,7 км.

До 16 м поглиблені акваторії Вугільного терміналу, Універсального перевантажувального комплексу, Комплексу перевантаження технічної сірки, Комплексу наливних вантажів. До позначки 12,8 м виконано днопоглиблення біля причалів МПК «Південь-2». Проектні позначки (13,7 м) досягнуті на акваторії причалів № 3,4 Контейнерного терміналу.

Залізничне сполучення здійснюється через мережу залізниць по лінії Мга — Гатчина — Веймарн — Усть-Луга, що примикає до залізничної магістралі Санкт-Петербург — Таллінн. Для забезпечення діяльності порту ВАТ «РЖД» провело реконструкцію існуючих колій і будівництво нових парків станції Лузька. Пропускна здатність порту Усть-Луга в 2012 році склала 35 млн т на рік; до 2015 року пропускну здатність планувалося збільшити до 50 млн т на рік, до 2020 року — до 100 млн т на рік[2].

Автомобільне сполучення здійснюється по автодорозі А 180 «Нарва».

Територія порту розділена на низку терміналів, що спеціалізуються на перевалці певних вантажів. У кожного терміналу свій оператор.[11]

Генеральна схема розвитку МТП Усть-Луга[12] передбачає будівництво 16 перевантажувальних комплексів. Станом на 2007 рік в порту Усть-Луга діяли[13]:

• Лісовий термінал (Оператор — ВАТ «Лесной терминал „Фактор“»);
• Вугільний термінал (Оператор — ВАТ «Ростерминалуголь»);
• Автомобільно-залізничний поромний комплекс (Оператор — ФГУП «Росморпорт»);
• Багатопрофільний перевантажувальний комплекс «Південь-2» (Оператор — ВАТ «Морской торговый порт Усть-Луга»);
• Універсальний перевантажувальний комплекс (Оператор — ТОВ «Универсальный перегрузочный комплекс»);
• Комплекс перевантаження технічної сірки (Оператор — ТОВ «Европейский серный терминал»);
• Рибний термінал (Оператор — ВАТ «Усть-Лужский рыбокомбинат»);
• Термінал з обслуговування суден (Оператор — ВАТ «Усть-Лужская производственно-торговая компания»).
• Термінал з обслуговування суден (Оператор — ТОВ «Невская трубопроводная компания» (НТК).[14]

В 2011 році в порту Усть-Луга:

• введено в експлуатацію термінал «Нова Гавань»[15] (термінал накатних вантажів);
• експлуатується «в тестовому режимі» Комплекс наливних вантажів[16];
• перше судно прийняв Контейнерний термінал (ВАТ «Усть-Лужский контейнерный терминал», належить НКК)[17].

У 2012 році в порту розпочато відвантаження нафти з другої Балтійської трубопровідної системи (БТС-II)[18]. Пропускна спроможність першої черги БТС-II складає 30 млн тонн нафти на рік.

З 28 травня 2011 року було відкрито вантажопасажирська лінія Кіль — Зассніц — Усть-Луга, оператор лінії — DFDS Seaways[19]. На лінії працював паром «Каунас». Сервіс був щотижневим. Суднозаходи здійснювалися раз на тиждень — по п'ятницях. Заходи здійснювалися на лінії Кіль — Усть-Луга — Санкт-Петербург. Згодом був замінений паром на Botnia Seaways. З вересня 2017 року заходи не здійснюються через збитковість сервісу, Оператором лінії вантажі перенесені до Великого Порту Санкт-Петербург.

На постійній основі здійснювалися перевезення по маршруту Усть-Луга — Сілламяе. Оператор лінії — компанія ULS. На лінії працював паром ULS Ferry 1. Станом на вересень 2016 року лінія закрита через збитковість.

З 2008 року відкрита поромна лінія Усть-Луга — Балтійськ, в червні 2011 року вона продовжена[20] до німецького порту Зассніц. На початок 2012 року на лінії працювали пороми «Балтійськ», «Petersburg», «Амбал».

У червні 2013 року відбувся запуск терміналів Сибуру і Новатек з перевалки зріджених вуглеводневих газів і стабільного газового конденсату відповідно[21].