Утайшань

Гора Утайшань (кит. 五台山, Wǔtái Shān, Гора п'яти висот) — одна з чотирьох священних гір китайського буддизму. Розташована у міському окрузі Сіньчжоу провінції Шаньсі, приблизно за 250 км на північний захід від Пекіна.

Утайшань кит. 五台山
Храми Утайшаня Храми Утайшаня
39°04′53″ пн. ш. 113°34′01″ сх. д.
Країна	КНР
Регіон	Шаньсі
Тип	гора
Висота	3058 м
Висота відносна	1781 м
Площа	18 415 га і 42 312 га
Ідентифікатори і посилання
Peakware	1764
GeoNames	1790957
Утайшань Утайшань (Китайська Народна Республіка)
Утайшань у Вікісховищі

Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №12791279 (англ.)

Утайшань вважають місцем перебування Бодгісаттви мудрості, Манджушри або Веньшу (文殊) в китайському варіанті.

Свою назву вона отримала через наявність п'яти заокруглених вершин, іменованих Північна (кит. 北 台 Běitái, 3058 м — найвища точка північного Китаю), Західна, Південна, Східна та Центральна.

З чотирьох священних гір Утайшань першою отримала цей статус, тому часто на неї посилаються як на «першу з чотирьох великих гір.» Відповідно до Аватамсака-сутри (кит: Хуаян Цзин; 華嚴 經), яка описує місця перебування бодгісаттв, Манджушри перебуває на «чистій холодній горі» на північному сході. Ця назва стала альтернативною для Утайшань (кит. 清涼山, Qīngliáng Shān, Чиста холодна гора). Вважається, що бодгісаттва Манджушри часто з'являється на горі в образі паломників, ченців або незвичайних п'ятикольорових хмар.

На Утайшані є зразки давньої дерев'яної архітектури, що збереглася з часів династії Тан (618—907). Зокрема, головний зал монастиря Наньчан та Східний Зал монастиря Фугуан були побудовані в 782 і 857 роках. У сучасному Китаї вони були виявлені лише в 1937 і 1938 роках.

2008 року китайська влада подала заявку на внесення храмів Утайшань до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Місцеві жителі стверджують, що їх виселили насильно зі своїх будинків у рамках підготовки КНР до подачі цієї заявки[1]. 2009 року заявку було задоволено, і гора Утайшань увійшла до списку Світової спадщини за критеріями ii, iii, iv і vi.