Уффе Еллеман-Єнсен
Уффе Еллеман-Єнсен (дат. Uffe Ellemann-Jensen 1 листопада 1941 року) – Міністр закордонних справ Данії в адміністрації консерватора Поуля Шлютера з 1982 по 1993 рр. Він був лідером Либеральної партії Данії «Венстре» з 1984 по 1998 рр. та партії «Альянс лібералів та демократів за Європу» з 1995 по 2000 рр. З 1998 року Елемен-Єнсен посідає крісло голови Балтійського форуму розвитку, що є некомерційною ланкою організації, яка займається розвитком бізнесу у Прибалтійському регіоні.
Уффе Еллеман-Єнсен Uffe Ellemann-Jensen | ||
| ||
---|---|---|
10 вересня 1982 року — 25 січня 1993 року | ||
Прем'єр-міністр: | Поуль Шлютер | |
Попередник: | К'єлд Олесен | |
Наступник: | Нільс Хелвег Петерсен | |
| ||
23 липня 1984 року — 18 березня 1998 року | ||
Попередник: | Хеннінг Крістоферсен | |
Наступник: | Андерс Фогг Расмуссен | |
| ||
1995 рік — 2000 рік | ||
Попередник: | Віллі де Клерк | |
Наступник: | Вернер Хоєр | |
Народження: |
1 листопада 1941 (80 років) Данія Хаарбі | |
Національність: | Данець | |
Країна: | Данія | |
Партія: | Венстре Данія | |
Батько: | Jens Peter Jensend | |
Шлюб: | Аліса Вестергаард (1971-досьогодні) | |
Діти: | Карен Еллеманн і Jakob Ellemann-Jensend | |
Нагороди: | ||
Палка прихильність до НАТО та Європейського Союзу, яка базується на його впевненості в ідеї Західної єдності, призвела до численних політичних суперечок із лівою опозицією. Кілька разів опозиція намагалася скомпрометувати його політику щодо солідарності з НАТО, але невдало. Уфе Елеману-Єнсену вдалося переконати більшість у датському парламенті Фолькетінг у необхідності активної підтримки коаліції на чолі з США проти Іраку під час війни у Перській затоці. Більше того, він ініціював визнання Данією незалежності трьох Балтійських країн у 1991 році, коли саме Данія першою встановила дипломатичні відносини з кожною із новостворених країн. У 1992 році разом зі своїм німецьким колегою Гансом-Дітріхом Геншером запропонував створення Ради країн Балтійського моря (CBSS) та Єврофакультету.[1]
Після падіння правоцентристського керівництва, під час якого він також займав посаду заступника прем’єр-міністра, у 1993 році після «випадку Таміл», він очолював опозицію до загальних виборів у 1998 році, на яких йому не вистачило одного місця. Якби його партія отримала всього на 85 голосів більше, він міг би сформувати новий правоцентристський уряд як прем’єр-міністр. Після цього він вирішив піти з політики і його наступником на посаді лідера «Венстре» став Андерс Фог Расмуссен, який став прем’єр-міністром Данії у 2001 році.
Нова активна зовнішньополітична діяльність Даніїї продовжилась і після десятирічного перебування Еллеман-Єнсена на посаді міністра закордонних справ, та остаточно стала поворотною у датській закордонній та оборонній політиці. З того часу вона носить назву «доктрина Еллемана-Єнсена».
У 1995 році Уффе Еллеман-Єнсен був кандидатом на посаду Генерального секретаря НАТО, коли Віллі Клаас був змушений скласти з себе ці обов’язки. Він отримав підтримку уряду США, але Франція відхилила його кандидатуру, віддавши свою прихильність іспанському кандидатові Хав’єру Солана. Уфе Еллеман-Єнсен ніколи не приховував свого розчарування щодо того, що він не отримав посаду, до якої прагнув протягом всієї своєї політичної кар’єри.
Після того, як залишити політику, Уффе Еллеман-Єнсен став оглядачем датського щотижневика «Berlingske Tidende» та одним з інвесторів «Project Syndicate».
Еллеман-Єнсен став центральною постаттю у карикатурному скандалі, пов’язаному із публікацією датським щотижневим виданням “Jyllands-Posten” 12 сатиричних зображень пророка Мухаммеда у вересні 2005 року. У своїй колонці, через кілька днів після публікації карикатур, він стверджував, що вважає карикатури втіленням «непотрібних провокацій», вважаючи, що вони являють собою карикатуру на «дорогоцінну датську свободу слова». Еллеман-Єнсен дотримувався даних міркувань протягом усього конфлікту, однак підтримував позицію датського прем’єр-міністра щодо того, що уряд не має права і можливості застосування каральних мір по відношенню до видання.
Уффе Еллеман- Єнсен завжди захищав своє приватне життя. Тим не менш, всім добре відомо, що він є затятим мисливцем та рибалкою, а також автором кількох книг-бестселерів. Особливо тих, які описують період обіймання ним посади міністра закордонних справ та період холодної війни, саме вони принесли йому широке визнання та повагу критиків.
18 грудня 2002 року Уффе Еллеман-Єнсен був нагороджений Великим хрестом ордену Данеброг. Для політика, що не займав посади прем’єр-міністра у Данії це велика рідкість бути нагородженим Великим хрестом.
12 лютого 2010 року Уфе Еллеман-Єнсен отримав вищу нагороду Північної Македонії, Орден «8-го вересня», за внесок у посилення датсько-македонських відносин та підтримку, що він її надавав Македонії у перші роки незалежності на початку 1990-х років.
Особисте життя
Уффе Еллеман-Єнсен є сином колишнього члена Фолькетінга Єнса Петера Єнсена. У 1971 році він одружився з Алісою Вестергаард. Вони мають четверо дітей, серед яких Карен Еллеман.
Опубліковані праці
De nye millionærer (Нові мільйонери) – 1971 р.
Det afhængige samfund (Залежне суспільство) – 1972 р.
Hvad gør vi ved Gudenåen? (Що нам робити з Gudenåen) – 1973 р.
Den truede velstand (Небезпечна заможність) – 1974 р.
Økonomi (Економіка) – 1975 р.
Da Danmark igen sagde ja til det fælles (Коли Данія знову сказала «так» громадськості) – 1987 р.
Et lille land, og dog (Маленька країна, або, можливо, ні) – 1991 р.
Olfert Fischer i Golfen (Ольферт Фішер у Перській затоці) – 1991 р., з Св.І.С’єде
Din egen dag er kort (Ваш власний день - короткий) – 1996 р.
Rent ud sagt – indfald og udfald (Відверта розмова – ідеї та загрози) – 1997 р.
Sådan set (Спосіб говорити) – 1997 р. з Еріком Вернером
EU – derfor (ЄС - причина) – 1998 р.
Ude med snøren (Коли закінчилась риболовна леска) – 2001 р.
Østen for solen (Схід сонця) – 2002 р.
FODfejl (Входячи у це) – 2004 р.
Примітки
- Gustav N Kristensen, Born into a Dream. EuroFaculty and the Council of the Baltic Sea States, Berliner Wissenschafts-Verlag 2010, ISBN 978-3-8305-1769-6