Балтійські країни
Країни Балтії (ест. Balti riigid, Baltimaad, латис. Baltijas valstis, лит. Baltijos valstybės) — країни, що омиваються Балтійським морем. Найчастіше під Балтією розуміють Латвію, Литву і Естонію. З географічного погляду до Балтії іноді також зараховують Калінінградську область Російської Федерації. Інший (російськоцентричний) термін — Прибалтика (рос. Прибалтика), що вживався в радянській історіографії і поступово вийшов з ужитку у Балтійських країнах.
|
Балтійські країни | |||
 Розташування {{{назва_род}}} | |||
| Столиця |  Таллінн Рига Вільнюс | ||
|---|---|---|---|
| Офіційні мови | естонська литовська латвійська | ||
| Форма правління | парламентські республіки (Естонія та Латвія) президентсько-парламентська республіка (Литва) | ||
| Площа | |||
| - Загалом | 175 015 км² (91) | ||
| - Внутр. води | 2.23 % (3,909 км²) % | ||
| Населення | |||
| - оцінка 2017 | 6121000 (100) | ||
| - Густота | 35,5/км² (176) | ||
| ВВП (ПКС) | 2017 р., оцінка | ||
| - Повний | $184 млрд[1] (61) | ||
| - На душу населення | $30,000 (44) | ||
| ВВП (ном.) | 2017 рік, оцінка | ||
| - Повний | $100 млрд[1] (60) | ||
| - На душу населення | $17000 (45) | ||
| Валюта | Євро (€) (EUR) | ||
| Часовий пояс | UTC+2 (UTC+3) | ||
| Домен | .eu | ||
 | |||
| |||
Етимологія та історія терміна
Термін «Прибалтика» (тобто при Балтиці, порівн.: Приамур'я, Прикаспій тощо) є похідним від гідроніму Балтика в значенні Балтійське море (англ. Baltic Sea). Назва і моря, і балтійських мов, і племен балтів — одного кореня. Його називали лат. Mare Balticum на латині — «міжнародною мовою» середньовічної Європи.
Німецькі народи, що заселили Західну і Північну Європу, за ознакою відносного розташування називали море Східним: нім. Ostsee, дан. Østersøen, нід. Oostzee, швед. Östersjön. Східні слов'яни ж за часів Рюрика звали це море варязьким, за ім'ям посередників, що «монополізували» вихід до його берегів і торгівлю на ньому. Пізніше варяги «персоніфікували» у російській історії як свеї, і море стали називати Свейським[2][3].
При Петрі I в регіоні утвердилася Росія, і Швеція перестала бути господинею всього узбережжя. Море вже не було для росіян чужим, тільки Варязьким або Свейським, але разом з тим, географічно воно не було «Східним» (Ostsee). У підсумку ім'я, взяте з «німецьких» карт, не переклали, а транслітерували. Похідні від «остзейський» — остзейське право, остзейське дворянство тощо — поповнили ряд іншомовних запозичень, модних у петрівську епоху. Загальним ім'ям новостворених у 1713 році губерній Російської імперії Ризької та Ревельської (з 1796 — Курляндської, Ліфляндської та Естляндської) було «остзейські губернії»[4].
Німецькими остзейські губернії були до середини XIX століття не тільки за іменем, а й за мовою. Німецька мова з орденських часів стала тут державною. Після Реформації нею стали користуватись на богослужіннях, вести ділові справи, її викладали в усіх школах тощо. Та з 1841 року почалось «рознімечування Прибалтики». Відбувається ренесанс балтійських мов, національної прози, поезії і водночас ширше застосування російської мови, а в 1884 році Олександр III повернув заснованому псковичами Дерпту ім'я Юр'єв. Тоді ж «переклали на російську» і море, і загальне ім'я губерній: Прибалтійські губернії або ж узагальнено Прибалтійський край[5]
У літературі й публіцистиці до 1917 р. поряд з «остзейський/прибалтійський» до регіону застосовувалося і ще одне збірне поняття — Інфлянти. Так у Польщі споконвіку називали територіальні утворення Прибалтики, що колись були під однією польсько-литовською короною. Це положення, втрачене Польщею у своїх війнах XVI століття зі Швецією, було відновлено, коли Царство Польське увійшло до складу Росії; його кордони з Інфлянтами, відповідно, зникли, і вони знову опинилися в єдиному геополітичному просторі. Крім остзейського краю, поняття Інфлянтів також стосувалося Віленської та Ковенської, а також частини Вітебської губернії. В силу історичних причин (населення — литовці, поляки, а також білоруси, росіяни та євреї) ні остзейське право, ні німецькомовне лютеранство до цих місць не дійшли, і ці губернії жили за загальними для центральної Росії законами і традиціями.
У контексті районування Союзу РСР отримав широке застосування збережений з дореволюційних часів прикметник «прибалтійський»: Прибалтійський економічний район, Прибалтійський військовий округ, Прибалтійська залізниця. В адміністративно-територіальному поділі Прибалтика включала території Литовської РСР, Латвійської РСР та Естонської РСР, а також Калінінградської області РРФСР.
У 1990-х роках з'явився термін «Балтія». Це слово народилося в ЗМІ, що виходять російською мовою в Латвії. За межами латиської мови термін Baltija не витіснив ні Baltimaad/Balti riigid (країни/держави Балтики) в естонській, ні Pabaltijys (прибалтійський) в литовській. У Європейському Співтоваристві поняття Baltija сприймається як місцевий синонім «Baltic(s)» у сенсі «регіон Балтійського моря». У міжнародних документах «країни Балтії» — вся сукупність країн балтійського узбережжя. Приклад: пол. Euroregion Bałtyk, латис. Euroregion Baltija — єврорегіон «Балтика» у складі: Росія, Польща, Латвія, Швеція, Данія, Литва[6].
Статистика
Загальна статистика
Всі три парламентські республіки, вступили до Європейського Союзу 1 травня 2004 року.
| Естонія | Латвія | Литва | Разом | |
|---|---|---|---|---|
| Герб |  |
 |
 |
- |
| Прапор | |
|
| |
| Столиця | Таллінн | Рига | Вільнюс | |
| Незалежність | — До 13 ст. |
— До 13 ст. |
— До 18 ст. | |
| Населення (2015) | 1313271 | 1978700 | 2902832 | 6194803 |
| Площа | 45339 км² | 64589 км² | 65300 км² | 175228 км² |
| Щільність населення | 29/км² | 31/км² | 44/км² | 35/км² |
| Вода % | 4.56 % | 1.5 % | 1.35 % | 2.23 % |
| ВВП (номінал) (2015) | $22.934 млрд | $27.822 млрд | $41.776 млрд | $112.530 млрд |
| ВВП (номінал) на душу (2016) | $18,452 | $14,496 | $15,366 | $16,035 |
| ВВП (PPP) (2015) | $37.879 млрд | $49.891 млрд | $82.143 млрд | $171.110 млрд |
| ВВП (PPP) на душу (2016) | $30038 | $25817 | $29380 | $28,411 |
| Коефіцієнт Джині (2012[7]) | 33.2 | 35.5 | 35.2 | - |
| Індекс людського розвитку (2014[8]) | 0.861 (Розвинені країни) | 0.819 (Розвинені країни) | 0.839 (Розвинені країни) | |
| Інтернет-домен | .ee | .lv | .lt | |
| Телефонний код | +372 | +371 | +370 |
Міста
Лідери
_(cropped).jpg.webp)
Посилання
- Балтійські проблеми // Український тиждень, № 7 (172), 18.02.2011 (за матеріалами STRATFOR)
- Прибалтійська культурно-літературна підзона // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золоті литаври / голова ред. А. Волков. — 2001. — С. 439. — 634 с.
Статистичні департаменти:
Примітки
- http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/01/weodata/weorept.aspx?pr.x=28&pr.y=10&sy=2017&ey=2020&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=941%2C946%2C939&s=NGDPD%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CLP&grp=0&a=
- Кульчинська М. Балтійське море.
- Балтійське море // Загальний словник.
- Військово-статистичний огляд Російської Імперії. Том 7. Остзейські губернії. Ч. I. Курляндська губернія. — СПб.: 1848; Ч. II. Ліфляндська губернія. — СПб.: 1853; Ч. III. Естляндська губернія. — СПб.: 1852
- СР: Збірник матеріалів з історії Прибалтійського краю. — Рига, 1894.; Форст. Балтійське питання. — СПб, 1894.; Чешіхіна Є. В. Коротка історія Прибалтійського краю. — 2-е вид. — Рига, 1894.
- Facts and figures about Euroregion Baltic
- GINI index (World Bank estimate)
- Архівована копія. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 19 червня 2016.