Факторович Олександр Йосипович
Олександр Йосипович Факторович (псевдонім — Бронєвой Олександр; 1898 —1940) — один з керівників ЧК-ГПУ-НКВС в УРСР. Стрийко актора Леоніда Бронєвого.
| Факторович Олександр Йосипович | |
|---|---|
| Народився |
30 травня 1898 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1940 СРСР |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} СРСР Російська імперія |
| Партія | КПРС |
| Брати, сестри | Q45191710? |
| Нагороди |
 |
Біографія
Народився 30 травня 1898 року в Одесі у родині кондитера, єврей. У 1906—1911 навчався у Першому одеському казенному училищі, випущений після третього класу через бідність. 1911—1914 — учень на металомеханічному заводі. 1914—1915 — помічник токаря першого військовотоварного товариства. 1915—1917 — слюсар на заводі братів Таркополь в Одесі.
З серпня 1917 служив у робітничій міліції Одеси. Член ВКП(б) з березня 1917. У квітні—травні 1917 — командир сотні Червоної гвардії в Одесі. На початку 1918 — червоногвардієць, поранений під Херсоном. До грудня 1918 працював у підпільній ЧК в Одесі. З січня 1919 — в Одеській губчека (заступник начальника внутрішнього спостереження, інспектор та начальник агентури). З жовтня 1919 — начальник кінної розвідки ар'єргарду Південної групи РСЧА, контужений під Жмеринкою.
1919—1920 — уповноважений по боротьбі зі спекуляцією Волинської губчека. 1920—1921 — працював у Волинській губчека (уповноважений 4-ї групи, заступник начальника Секретнооперативного відділу та начальник ЕКВ). 1921—1922 — голова Старокостянтинівської повітової ЧК. З квітня 1922 — заступник голови політвиконкому, секретар повітового парткомітету КПУ в Овручі. 1923 рік — голова повітового та окружного виконкому, Коростень. 1924 рік — заступник завідувача правсправу Волинського губкому КПУ. 1925 рік — секретар партколективу КПУ та ВУЦВК. 1926 рік — секретар парткому КПУ ЦКК — РСІ УСРР.
З 16 квітня 1927 — начачльник 2-го відділу ЕКУ ГПУ УСРР. З 18 квітня 1931 — заступник начальника ЕКУ ГПУ УСРР. З 27 травня 1933 — перший заступник начальника Харківського облвідділу ГПУ. З 20 серпня 1933 — начальник відділу кадрів ГПУ УСРР. З 20 серпня 1934 — начальник ТВ УДБ НКВС УСРР. Звільнений із НКВС у січні 1935 (09.03.1936). З 1936 до 19 червня 1937 — заступник наркома охорони здоров'я УРСР. 29 вересня 1937 за махінації з квартирою засуджений на рік виправних робіт за місцем роботи.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора УРСР (20 грудня 1932), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1930), маузером (1927).
Заарештований 22 квітня 1938. Засуджений 29 жовтня 1939 на 5 років таборів. Помер у таборі 1940.