Факула

Факула (лат. Facula — маленький факел, мн. Faculae) — невелика яскрава область на поверхні небесного тіла (планети, супутника чи астероїда). Термін використовується в планетній номенклатурі — входить до складу власних назв подібних деталей поверхні[1][2]. У міжнародних (латинських) назвах це слово, як і інші родові терміни, пишеться з великої букви (наприклад, факула Мемфіс — Memphis Facula)[3].

Амальтея. Яскрава пляма вгорі — факула Іда (Ida Facula), внизу — факула Лікт (Lyctos Facula)
Факула Мемфіс (Memphis Facula) на Ганімеді. Діаметр — 360 км
Факула Тортола (Tortola Facula) на Титані

Природа факул

Природа різних факул різна, оскільки цей термін, як і інші терміни планетної номенклатури[1][4][5][6], описує лише зовнішній вигляд об'єкту і нічого не каже про його походження. Він навіть не завжди означає світлий колір у видимому діапазоні: факули Титана виділені по інфрачервоному та радарному альбедо.

Природа факул Амальтеї невідома; щодо їх походження є різні версії[7]. Факули Ганімеда та Каллісто — круглі світлі плями діаметром до сотень кілометрів — є палімпсестами (метеоритними кратерами, рельєф яких був згладжений релаксацією крижаної кори супутника)[8][9]. Факули Титана зазвичай мають неправильну форму і неясне походження[8].

Назви факул

Термін «факула» було введено у вжиток 1985 року, коли було найменовано ряд факул Ганімеда[2]. Але ще у 1979 році Міжнародний астрономічний союз назвав дві яскраві плями на Амальтеї іменами Іда (Ida) та Лікт (Lyctos)[3][10]. Спочатку в цих назвах не було родового терміну[10][6][11][12], але згодом до них додали термін «факула»[3].

Станом на 2014 рік найменовані факули та їх групи є на чотирьох супутниках: Амальтеї (2), Ганімеді (13), Каллісто (1) та Титані (14)[3].

Факули на різних небесних тілах називають по-різному[13][3]:

  • на Амальтеї — назвами місцевостей, що фігурують у міфах про Амальтею;
  • на Ганімеді — назвами місцевостей, пов'язаних з єгипетськими міфами;
  • на Каллісто — іменами богів та інших персонажів, пов'язаних з морозом та снігом, із міфів та казок народів Крайньої Півночі. Станом на 2014 рік на Каллісто найменовано одну факулу — Kol Facula, що носить ім'я велетня з ісландського фольклору;
  • на Титані — окремим факулам дають назви земних островів, що не є політично незалежними, а групам факул — назви архіпелагів.

Примітки
  1. Descriptor Terms (Feature Types). Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 23 червня 2014. Процитовано 23 червня 2014.
  2. Hargitai H., Kereszturi Á. Facula, Faculae // Encyclopedia of Planetary Landforms. — Springer, 2014. — 1100 p. — ISBN 978-1-4614-9213-9. — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_142-1.
  3. Наведено за довідником МАС
  4. Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — С. 24–25.
  5. Hargitai H. I. Planetary Maps: Visualization and Nomenclature // Cartographica. — 2006. — Т. 41, вип. 2. — С. 160. — DOI:10.3138/9862-21JU-4021-72M3. Архівовано з джерела 23 червня 2014.
  6. Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа галилеевых спутников Юпитера / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1984. — С. 38, 43.
  7. Burns J. A., Simonelli D. P., Showalter M. R., Hamilton D. P., Porco C. D., Esposito L. W., Throop H. 11. Jupiter’s Ring-Moon System // Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere / F. Bagenal, T. E. Dowling, W. B. McKinnon. — Cambridge University Press, 2004. — P. 245. — ISBN 9780521818087. — Bibcode:2004jpsm.book..241B.
  8. Wagner R. Facula, Faculae // Encyclopedia of Astrobiology / M. Gargaud, R. Amils, H. J. Cleaves, M. Viso, D. Pinti. — Springer, 2011. — P. 389, 577. — ISBN 978-3-642-11274-4. — DOI:10.1007/978-3-642-11274-4_569.
  9. Harland D. M. Jupiter Odyssey. — Springer Science & Business Media, 2000. — P. 136–137. — ISBN 978-1-85233-301-0.
  10. Transactions of the International Astronomical Union, Volume XVIIB / P. A. Wayman. — Springer, 1980. — P. 297. — ISBN 9789027711595.
  11. Thomas P. C., Burns J. A., Rossier L., Simonelli D., Veverka J., Chapman C. R., Klaasen K., Johnson T. V., Belton M. J. S., Galileo Solid State Imaging Team. (September 1998). The Small Inner Satellites of Jupiter. Icarus 135 (1): 360–371. Bibcode:1998Icar..135..360T. doi:10.1006/icar.1998.5976.
  12. Ververka J., Thomas P., Davies M. E., Morrison D. (September 1981). Amalthea: Voyager imaging results. Journal of Geophysical Research 86 (A10): 8675–8682. Bibcode:1981JGR....86.8675V. doi:10.1029/JA086iA10p08675.
  13. Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 14 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.