Фалмери

У третій грі серії про фалмерів немає жодних достовірних даних. Можливо, цієї раси ніколи не існувало, а «фалмер» — всього лише інша назва р'єклінгів. Альтмер Ателлор, який приїхав на Солстхейм, запевняє, що фалмери існували насправді, і він — їхній далекий нащадок. Він розповідає про фалмерів — таємничих ельфів, що ховаються в снігах Скайріму. За його дорученням можна знайти курган, в якому похований Сніговий Принц, і в книзі, знайденій там само, прочитати про ельфа, не схожого на інших мерів, осяйного вершника на білому коні, здатного керувати хуртовинами. На думку Ателлора Сніговий Принц був фалмером.

У легендах нордів фалмери описані як підступні істоти, одвічні вороги людей. Вважається, що фалмери були корінними жителями Скайриму, найпівнічнішої області континенту Тамріель, і були знищені нордами. «Кишеньковий путівник по Імперії» в розділі про Скайрим згадує снігових ельфів як місцеве марновірство.

Про фалмерів відомо дуже мало. Жодне їхнє місто не було знайдено, і збереглася тільки одна книга. Вони довго і вперто воювали з нордами. Це було в той час, коли норди і данмери вбивали один одного у Вварденфеллі. Фалмери існували і на Солстхеймі, що на північ від острова Вварденфелл.

Існує дві протилежні гіпотези про долю фалмерів. Скаали (одне з племен Солстхейму) стверджують, що моторошні р'єклінги походять від фалмерів. Навпаки, альтмери з Чорної Скелі вважають, що р'єклінги просто гобліни снігу, і що снігові ельфи змішалися з іншими ельфійськими расами через міжпородне схрещування. Книга «Падіння Снігового Принца», знайдена в могильному пагорбі, мабуть, підтверджує останню гіпотезу, описуючи падіння Принца Снігу, ельфійського лідера, який зіткнувся з нордами в битві при Мосрінгу. Вчений, який подорожував Солстхеймом у пошуку цих невловимих істот, розкрив доказ їхнього існування. Він поїхав до Скайриму, де сподівався знайти більше свідчень про цей народ.

Норди приписують майже будь-яку невдачу або лихо підступам фалмерів, або снігових ельфів, будь це неврожай, пропажа овець, або мандрівник, який загубився, перетинаючи гірський перевал. Ці міфічні істоти, як вважають, є нащадками стародавнього ельфійського населення, і як кажуть, проживають високо в горах, які займають велику частину Скайриму.

У п'ятій грі серії The Elder Scrolls V: Skyrim фалмерів можна повсякчас знайти в льодових печерах або в деяких двемерських руїнах. Зазнавши поразки від нордів, фалмери спустилися вниз, під землю, де були прийняті двемерами, які обманом і примусом змогли позбавити їх та їх потомство зору, перетворивши на слуг, а потім і на рабів. Через якийсь час фалмери повстали і довгий час під землею вирувала війна, що завершилася тільки зі зникненням двемерів. На вигляд фалмери схожі на гоблінів — сутулі, жилисті та невисокого зросту.

Війна з двемерами, а також жорстокі умови життя в підземному світі зробили їх агресивними і кровожерними. Фалмери здійснюють рейди на поверхню, де часто захоплюють полонених, яких надалі використовують як рабів або як їжу. Спочатку ж вони мало чим відрізнялися від альтмерів (в одному з підземних міст можна побачити статую фалмера із зовнішністю, яку мали снігові ельфи до спуску під землю) і їхня культура за своїм розвитком не поступалася культурі високих ельфів. Вони чудово стріляють з луків, добре володіють мечами, а старші фалмери використовують магію вогню та холоду. Зброю та обладунки, а також житлові намети виготовляють з панцирів великих підземних комах.

Згадується мова та писемність фалмерів. Найвідоміший вчений, щщо вивчає мову та культуру фалмерів — Калсельмо (Calcelmo), альтмер з Маркарта (Markarth) у провінції Скайрим. Він готує до друку книгу, що дозволить перекладати фалмерські тексти. Також фалмерською мовою володів Ґаал Дезіденей (Gallus), останній голова гільдії злодіїв у Скайримі.